Принципи УНІДРУА  дають можливість контрагентам з різних юрисдикцій уникнути розбіжностей, а також вирішити конфлікти в процесі виконання договірних зобов’язань

Правове регулювання договірних правовідносин займає особливе місце в міжнародному приватному праві. Така примітність обумовлена специфікою приватноправових відносин за участю іноземних суб’єктів. Відмітна особливість зовнішньоекономічних правовідносин — з’єднання різних за своєю структурою відносин з різними методами та засобами їх правової регламентації.
Як наслідок, різноманіття міжнародної торгової практики зажадало створення зводу правил, що надає можливість їх широкого застосування в договірній практиці. Таким чином, далі мова піде про принципи міжнародних комерційних договорів Міжнародного інституту з уніфікації приватного права (Принципи УНІДРУА).
За своєю суттю Принципи УНІДРУА — це узагальнений провідними правознавцями звід загального договірного права, тобто кодифікація звичаїв міжнародної торгівлі.

За згодою сторін

У ситуації, коли сторони бажають застосувати до свого договору Принципи УНІДРУА, слід закріпити в договорі умова про те, що такі правовідносини регулюються цими Принципами. Даною позиції дотримуються і національні суди, наприклад, Вищий господарський суд України в постанові від 16 квітня 2013 року до справи № 5023/4701/12 встановив, що відповідно до преамбули принципів міжнародних комерційних договорів, зазначені принципи встановлюють загальні норми для міжнародних комерційних договорів та підлягають застосування в разі, якщо сторони погодилися, що їхній договір буде регулюватися даними Принципами.

При цьому можлива не тільки пряме відсилання до Принципів УНІДРУА, адже їх застосування відбувається і в випадках, коли сторони погодилися з тим, що їхні договірні правовідносини регулюються «загальними принципами права», lex mercatoria або іншими подібними положеннями. Така можливість передбачена преамбулою Принципів УНІДРУА.

Стаття 7 Цивільного кодексу (ЦК) України дозволяє застосовувати до цивільних відносин звичай, зокрема, звичай ділового обороту — встановлене в певній сфері цивільних відносин правило поведінки, яке не передбачено актами цивільного законодавства, але і не суперечить їх положенням. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.
Звідси випливає висновок, що Принципи УНІДРУА в контексті ЦК України можна розглядати як документ, що втілює основні принципи позанаціональних звичаїв міжнародних комерційних договорів.

Водночас Вищий господарський суд України в інформаційному листі № 018/211 від 7 квітня 2008 року позначив Принципи УНІДРУА поміж застосовуваних документів в Україні, в яких зафіксовані звичаї ділового обороту, тим самим фактично рекомендував господарським судам застосовувати даний документ при розгляді господарських спорів.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) також зазначає, що національні суди повинні вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження та інше (Рішення у справі «Воловик проти України» від 6 грудня 2007 року № 15123/03). Таким чином, застосування Принципів УНІДРУА не оминуло і судову практику вирішення спорів, а національні суди позитивно ставляться до їх застосування.
Хоч Принципи УНІДРУА містять досить багато статей, і розглянути їх усі в цьому матеріалі не вийде, ми вибрали найбільш показові випадки їх застосування в судовій практиці.

Принципи на практиці

Правило contra proferentem. В першу чергу необхідно сказати про відому практику застосування українськими судами правила contra proferentem. Згідно з цим правилом, закріпленим в Принципах УНІДРУА, якщо умови договору, висунуті однією стороною, є незрозумілими, перевага віддається тлумаченню, протилежним позиціям цієї сторони.

Так, Верховний Суд в складі об’єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року по справі № 753/11000/14-ц визначив, що у разі якщо з’ясувати істинний сенс відповідих умов договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах 3 і 4 статті 213 Цивільного кодексу України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem.

Принцип черговості розподілу платежів. Позитивним є те, що одним принципом тлумачення contra proferentem наші суди не обмежуються. Існує практика застосування принципу черговості розподілу платежів. Однією з умов даного принципу є те, що при відсутності черговості платежів, платіж відноситься до того зобов’язанню, яке відповідає одному з таких критеріїв в зазначеному порядку:

  • зобов’язання, термін виконання якого настав або настане першим;
  • зобов’язання, за яким кредитор має найменше забезпечення виконання;
  • зобов’язання, найбільш обтяжливе для кредитора;
  • зобов’язання, що виникло першим.

В рамках застосування даного принципу можна виділити постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 серпня 2018 року по справі № 910/10866/17. На думку колегії суддів, при відсутності в платіжних дорученнях інструкцій по інвойсу, на оплату якого здійснювався переказ грошових коштів, діє Принцип УНИДРУА – черговість розподілу платежів.

Таким чином, суд при розгляді даної справи правомірно відніс платежі, які надходили від відповідача, в рахунок зарахування оплат в їх хронологічному порядку. Принцип непереборної сили (форс-мажор). Згідно з цим принципом сторона звільняється від відповідальності за невиконання зобов’язання, якщо вона доведе, що невиконання було викликане перешкодою поза її контролем, тобто що від неї нерозумно було очікувати прийняття цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків .

Застосування такого принципу відобразилося в постанові Вищого господарського суду України від 30 листопада 2010 року у справі № 42 / 90-10 (53 / 113-09). Предмет суперечки полягав в невиконанні стороною-нерезидентом своїх зобов’язань за зовнішньоекономічним договором поставки внаслідок відмови відповідного державного органу країни нерезидента у видачі імпортного карантинного дозволу на ввезення товару на свою територію.

У цій справі суд встановив, що відповідач (нерезидент) своєчасно звернувся за відповідним дозволом, тому при укладенні договору у відповідача (нерезидента) не було підстав вважати, що у видачі такого сертифіката йому буде відмовлено. Суд постановив, що, відповідно, позовні вимоги в частині, пов’язаній з неможливістю виконання договору відповідачем (нерезидентом), не підлягають задоволенню, оскільки відповідач (нерезидент) не міг виконувати договір за відсутності карантинного сертифіката.

Договір дорожче права

Взагалі можна прийти до висновку, що Принципи УНІДРУА є узгодженою системою правил і звичаїв, які дають можливість контрагентам з різних юрисдикцій розробити зрозумілі умови для обох сторін, тим самим уникнувши або в значній мірі скоротивши можливі розбіжності, а також вирішити конфлікти в процесі виконання договірних зобов’язань.

На додаток до всього Принципи УНІДРУА допомагають вирішити питання вибору застосовуваного права в міжнародних угодах, виключаючи ризик виникнення ситуацій, коли сторони у якості компромісу погоджуються керуватися правом третьої юрисдикції або зовсім ігнорують питання застосовного права.

Тетяна Романченко, старший юрист практики вирішення спорів, для видання “Юридична практика”