Спрощення процесу відкриття справ про банкрутство і поява інституту банкрутства фізичних осіб, передбачені Кодексом України про процедури банкрутства, істотно розширюють обсяг послуг арбітражних керуючих.

Законодавство про банкрутство в нашій країні вперше було системно реформовано у 1999 році, коли відповідний акт про банкрутство був прийнятий в редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон), відповідно до модельного закону, рекомендованого Комісією ООН в області права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) та міжнародними стандартами, які діяли в той час в розвинених країнах. Інститут арбітражного керуючого з’явився саме в цій редакції Закону. Істотна особливість статусу арбітражного керуючого полягала в тому, що він був суб’єктом підприємницької діяльності. Умови роботи арбітражного керуючого регулювалися договорами на оплату робіт і відшкодування витрат арбітражних керуючих. Такі договори були обов’язковою умовою для призначення арбітражних керуючих у судовому процесі і в певний період часу затверджувалися господарським судом.

Сьогодні арбітражні керуючі – суб’єкти незалежної професійної діяльності. Ця різниця істотна як з точки зору відносин між арбітражними керуючими та іншими учасниками процедур банкрутства, так і з точки зору оподаткування. В’ячеслав Джунь в своїй монографії «Інститут неспроможності: міжнародний досвід розвитку та особливості становлення в Україні» підкреслив, що арбітражні керуючі повинні «… здійснювати на професійній основі свої повноваження самостійної процесуальної фігури в конкурсному провадженні, яка захищає інтереси чужого майна». Він також зазначив, що діяльність арбітражних керуючих не відповідає ознакам підприємництва, оскільки вони діють на користь чужого права та інтересу.

Керуючий на мілині

Однак, незважаючи на трансформацію правового статусу арбітражного керуючого в законодавстві, із втратою можливості встановлення договірних відносин між арбітражними керуючими і сторонами у справі про банкрутство були втрачені і гарантії забезпечення арбітражним керуючим гідних умов для роботи. Спроба законодавця зробити арбітражного керуючого процесуально незалежною фігурою прирекла його на обов’язок працювати за мізерну оплату. Як правило, суди затверджують розмір оплати праці арбітражних керуючих по мінімальному рівню – дві мінімальні заробітні платні на місяць (на даний момент – 8274 грн). І це для менеджера, який повинен розрахуватися з кредиторами і вивести боржника з фінансової кризи! Передбачену Законом додаткову грошову винагороду в вигляді 5% від стягнутих на користь боржника активів або 3% від погашених кредиторських вимог арбітражний керуючий може отримати тільки в п’яту (!) чергу. У нинішніх реаліях економічного стану підприємств-банкрутів отримати ці кошти практично неможливо. Залишається здогадуватися, наскільки процесуально незалежною може бути арбітражний керуючий в таких економічних умовах.

Термін «арбітражний керуючий» обраний теж невдало. В Україні вже не існує арбітражних судів, і процедура арбітражу має зовсім інший зміст, відмінний від конкурсного процесу. У світовій практиці існує термін «конкурсний керуючий», оскільки основна функція цього правового інституту – управління конкурсної масою. В економічному аспекті вживається термін «антикризовий менеджер (управитель)», оскільки основне економічне завдання такого менеджера – виведення підприємства-боржника з кризи неплатоспроможності.

Кодекс України з процедур банкрутства прийнятий Верховною Радою України 18 жовтня минулого року. Згідно з перехідними положеннями, його потрібно вводити в дію через шість місяців після офіційного опублікування. У порівнянні з чинною нині редакцією Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Кодекс України про процедури банкрутства істотно розширює обсяг повноважень арбітражних керуючих у зв’язку із введенням процедур банкрутства фізичних осіб. У цих процедурах арбітражні керуючі будуть призначатися судом у статусі «керуючих реструктуризацією» і «керуючих реалізацією».

Зміна статусу

Кодекс України про процедури банкрутства складається з чотирьох книг, друга книга присвячена статусу, правам, обов’язкам, відповідальності арбітражного керуючого. Основні новації полягають в наступному.

Змінюється порядок призначення арбітражних керуючих: у процедурах розпорядження майном і управління реструктуризацією судова автоматизована система визначає відразу трьох кандидатів.

Збільшено мінімальний розмір основної грошової винагороди арбітражних керуючих: з двох до трьох мінімумів заробітної плати – для розпорядників майна і ліквідаторів, до чотирьох – для керуючих санацією. Передбачено обов’язкове авансування основної винагороди заявником (кредитором або боржником).

Під час виконання повноважень арбітражний керуючий отримує доступ до всієї інформації про боржника, в тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах.

Комітет кредиторів отримує можливість клопотати перед судом про відсторонення арбітражного керуючого незалежно від наявності підстав.

Розширюється кількість видів дисциплінарних стягнень, які накладаються на арбітражних керуючих. До існуючих сьогодні «попередження» і «позбавлення права на здійснення діяльності» додаються «догана» і «тимчасове призупинення права на здійснення діяльності».

Тимчасове призупинення діяльності арбітражного керуючого може бути застосоване також у разі призначення арбітражного керуючого на посаду, не сумісну з цією діяльністю, а також за власним бажанням на строк до 30 днів протягом календарного року.

Друга частина другої книги Кодексу України про процедури банкрутства встановлює основні правила діяльності саморегулівної організації арбітражних керуючих (СРО). Принципи саморегулювання в корені змінені. Кодекс передбачає створення СРО, в яку входять всі арбітражні керуючі, включені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих. СРО наділяється правом контролю за дотриманням арбітражними керуючими правил професійної етики, затверджених СРО. Контроль повинен здійснюватися шляхом проведення відповідних перевірок, за заявою самих арбітражних керуючих або з ініціативи СРО.

Механізми є

Таким чином, саме від арбітражних керуючих залежить підвищення статусу їх професії і зростання довіри суспільства до їх діяльності. Передбачені Кодексом України про процедури банкрутства механізми самоврядування і самоконтролю надають арбітражним керуючим всі необхідні інструменти і можливості.

Хочеться відзначити, що очікування, пов’язані зі зміною законодавства, виправдовуються з лишком. Спрощення процесу відкриття справ про банкрутство, поява нової правової сфери банкрутства фізичних осіб істотно розширюють обсяг послуг арбітражних керуючих. Відомо, що в розвинених країнах процедур банкрутства фізичних осіб набагато більше, ніж процедур банкрутства компаній і підприємств. При належному розвитку самоврядування арбітражні керуючі можуть отримати від держави додаткові повноваження управління своєю галуззю. Залишилося дочекатися від самих арбітражних керуючих ділової активності, бажання розвивати свою професію і боротися за поліпшення умов праці.

Сергій Донков, радник, спеціально для «Юридичної практики»