Сьогодні спостерігається зростання української економіки, незважаючи на конфлікт у східному регіоні країни та внутрішні проблеми, такі як корупція. Прагнучи до розширення, український бізнес все частіше розглядає можливість позикового фінансування. Проте, враховуючи надзвичайно високі відсоткові ставки, які пропонують українські банки, все більше і більше українських компаній звертаються за більш дешевим фінансуванням до іноземних фінансових установ або до приватних інвесторів.

В той же час, ефективність українських судів та правоохоронних органів далеко неідеальна, і багато іноземних кредиторів задають закономірне питання – якого забезпечення буде достатньо для пом’якшення ризиків? Який тип забезпечення слід вимагати від українських позичальників? Незважаючи на те, що законодавством України дозволяється надання широкого спектру активів в якості забезпечення, ефективність звернення стягнення відрізняється для різних типів активів.

Незважаючи на те, що на практиці місцевими українськими банками застосовується застава права вимоги по договору з третьою стороною або застава товарів в обігу, він є ефективним лише в тому випадку, коли заставодержатель добре знайомий з діяльністю заставодавця, а сам предмет застави підлягає щоденному контролю. Абсолютно очевидно, що такий тип застави не є ефективним інструментом забезпечення значного довгострокового фінансування.

На акції акціонерних товариств може бути звернено стягнення. В той же час звернення стягнення на так звані частки у статутному капіталі українського товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), найбільш поширеної організаційно-правової форми підприємств в Україні, може бути ускладнено на практиці через відсутність ефективних механізмів права власності на долю у статутному капіталі на ім’я заставодержателя. Звернення стягнення стане більш ефективним, щойно в силу вступить новий закон про ТОВ (червень 2018 року), хоча процес розвитку правозастосовних практик до сьогодні не є зрозумілим.

Найбільш поширеним та ефективним забезпеченням є застава нерухомості. Може ефективно застосовуватися іпотечна застава нежитлових будівель та приміщень, а також земельних ділянок. Крім стандартного звернення стягнення через суд, щодо нерухомості допускається так зване звернення стягнення у позасудовому порядку. У випадку звернення стягнення у позасудовому порядку, на нерухомість позичальника може бути звернено стягнення  у разі невиконання зобов’язань та за умови надання повідомлення за 30 днів. З іншого боку, недоліком такого звернення стягнення є припинення будь-яких додаткових вимог по кредиту. Іншими словами, у випадку звернення стягнення на частину нерухомого майна, наприклад, на будівлю або декілька будівель, у позасудовому порядку, вимоги за відповідними кредитними договорами припиняються з моменту звернення такого стягнення (у випадку іпотечної застави кількох об’єктів нерухомого майна – з моменту звернення стягнення на один з них), незалежно від того, що вартість активу, на який звернено стягнення, може бути значно нижчою, ніж непогашена заборгованість. Варто також зазначити, що таке звернення стягнення не застосовується автоматично. Для того щоб застосувати звернення стягнення, в угоді про іпотечну заставу має бути правильно сформульоване та включене відповідне положення. Що не менш важливе: аби звернення стягнення в позасудовому порядку було дійсним та законним (не було схильне до ризику успішного оскарження в майбутньому), повинні бути дотримані певні формальності звернення стягнення, наприклад, повідомлення боржника належним чином.

Ще однією ефективною формою забезпечення є застава врожаю або іншої сільськогосподарської продукції. Такі інструменти доволі часто застосовуються для фінансування (особливо короткострокового) українських сільгосппідприємств. Ключовим моментом тут є те, що сільськогосподарська продукція у заставі повинна зберігатися на ліцензованому складі надійної третьої особи. Таке зберігання оформлюється подвійним  складським свідоцтвом, яке гарантує, що жодні товари не можуть будь доставлені на склад без згоди заставодержателя.

Абсолютно зрозуміло, що необхідно ретельно розробляти заставну документацію. Крім того, необхідно виконати ряд відповідних формальностей (наприклад, включення записів про предмет застави у відповідні державні реєстри) для забезпечення звернення стягнення  на предмет застави. В Україні навіть незначні формальні недопрацювання можуть бути використані недобросовісним боржником для анулювання застави або призупинення звернення стягнення на його предмет. Проте, якщо забезпечення правильно оформлене із самого початку, ступінь впевненості в тому, що звернення стягнення буде реалізовано у майбутньому, достатньо високий.

Сергій Бенедисюк, керівник практики корпоративного права та M&A, спеціально для Emerging Europe