Останнім часом ми дуже переймаємося другорядними речами та витрачаємо час на обговорення незначних подій та фактів. Давайте казати відверто: КУПБ або буде введений в дію 21.10.2019, або 01.01.2020, або в інший термін, я не вбачаю в цьому обговоренні великого сенсу. Хочу сподіватися, реформа галузі неспроможності відбулась та зворотного руху не буде. Саме про це говорить громадськість у чисельних освітніх професійних заходах, саме про це кажуть потенційні учасники справ про банкрутство – кредитори, в тому числі банки, боржники (хоч і без зайвого ентузіазму), арбітражні керуючі, громадяни України, які не можуть позбавитись від боргового тягаря, адвокати, які представляють  інтереси всіх учасників судових процесів. Інакше, ми визнаємо перед усім світом та перед собою, що ми неспроможні навести лад у своїй галузі, будемо далі жити з законом про банкрутство, який захищає боржників, створює плідні умови для шахрайських схем, провокує арбітражних керуючих на злочини, не створюючи умови для здійснення ними професійних обов‘язків та вимушуючи жити на мізерні кошти.

Питання в тому, що відбудеться за той час, поки Кодекс не буде введений в дію, для чого потрібно або не потрібно його переносити? Я знаю про бажання законодавців внести зміни до КУПБ і підтримую таку державницьку позицію. Дійсно, Кодекс приймався довго, я сам був свідком дуже широкої професійної дискусії, приймаючи участь у робочій групі по створенню нинішньої редакції КУПБ. При обговоренні тексту Кодексу були враховані рекомендації Світового банку, МВФ, банківської спільноти, судової системи, Міністерства юстиції, Мінекономрозвитку, навіть Фінансового майдану! І це цілком зрозуміло — законодавство про неспроможність має як економічний, так і юридичний характер, містить як процесуальні, так і матеріальні норми. Кодифікація законодавства про банкрутство виправдана тим, що КУПБ містить не тільки господарсько-процесуальні норми. Він регулює  трудові, податкові, приватизаційні, цивільні, господарські правовідносини. Велика подяка авторам Кодексу за наполегливу працю та досягнення соціального компромісу, але КУПБ не став відразу ідеальним та цільним нормативним актом. В ньому є багато колізій та прогалин, що будуть по-різному використовуватись у судовій практиці. Також є декілька дискримінаційних норм стосовно правового статусу арбітражних керуючих. Декларація про їх процесуальну незалежність стає справжнім фейком, зважаючи на можливість, надану кредиторам щодо відсторонення арбітражних керуючих від виконання обов‘язків навіть без зазначення підстав! Це неприпустимо і ми будемо відстоювати права арбітражних керуючих, захищаючи від правового свавілля або до, або після введення в дію КУПБ!

В Кодексі залишилося ганебне положення про те, що арбітражний керуючий вважається «службовою особою» відносно боржника. Це штучна норма, яка з‘явилася в поточній редакції Закону «Про відновлення…» навмисно, щоби легше було притягувати арбітражних керуючих до кримінальної відповідальності. Це інструмент тиску, а не створення незалежного професійного статусу.

Інше питання, яке не дає мені спокою вже майже двадцять років: «Чому розпорядник майна не може не може втручатися в господарську діяльність боржника?» Тобто, він зобов‘язаний провести повну інвентаризацію та аналіз активів; він зобов‘язаний забезпечити збереження майна боржника та повернення його активів з чужого незаконного володіння; він зобов’язаний контролювати та погоджувати значні угоди боржника, а господарською діяльністю продовжує керувати недолугий або шахрайський менеджмент, що довів своє підприємство до стану неспроможності!

Окрема проблематика стосується створення та діяльності єдиної СРО арбітражних керуючих. Вже другий раз в законодавстві про банкрутство здійснюється намагання законотворців ввести прогресивні дерегуляційні норми та імплементувати у вітчизняне законодавство інститут професійного саморегулювання. Та вже другий раз поспіль замість дерегуляції та професійного саморегулювання отримуємо додатковий (вже третій після судового та міністерського) рівень контролю за діяльністю арбітражних керуючих, тепер з боку СРО. Кодексом передбачений контроль СРО за дотриманням правил професійної етики, тобто за дотриманням арбітражними керуючими норм законодавства буде слідкувати Мінюст, а СРО буде створювати нові (професійно-етичні) норми та контролювати їх дотримання. Все це я розцінюю як намагання створити лише видимість саморегулювання діяльності арбітражних керуючих. Жодних повноважень поки що СРО не передається, а створюються тільки нові засоби тиску та контролю. Але не все так просто! Професійна громадськість же об‘єднується та має на мені впливати на законотворчий процес. Благо, що серед народних депутатів тепер є не тільки адвокати, а й представники професійного арбітражного керування. Велика подяка Тарасу Тарасенко за ініціювання створення робочої групи експертів. Дуже позитивно оцінюємо участь нового керівництва Мінюсту по участі у процесі підготовки внесення змін в КУПБ. Також сподіваємося на досягнення соціального компромісу із внесенням змін до Кодексу, але цього разу вже з врахуванням дійсно незалежного статусу арбітражних керуючих.

Cергій Донков, радник EVRIS, спеціально для інформаційного порталу «Банкрутство & Ліквідація»