У випадках перешкоджання поверненню коштів, якщо з’являються побоювання відносно затягування цієї процедури, доцільною є подача позову про стягнення суми відшкодування ПДВ.

Відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) завжди було досить болючою проблемою для українського бізнесу. Після впровадження системи електронного адміністрування ПДВ ситуація дещо покращилася: підприємства почали отримувати відшкодування на регулярній основі. Однак близько 4,7 млрд грн ПДВ за періоди, що передують лютому 2016 року, все ж зависли, а платники податків очікують їх відшкодування.

Бар’єри для відшкодування

Якщо зараз недобросовісні представники контролюючих органів перешкоджають отриманню відшкодування за допомогою проведення безпідставних перевірок, то до введення автоматичного повернення ПДВ деякі податківці вкрай неохоче подавали необхідні висновки в Державну казначейську службу України (Держказначейство). Така бездіяльність окремих працівників контролюючих органів спричинила досить значну кількість судових спорів, в яких платники податків намагалися захистити свої права і законні інтереси на суми ПДВ, який підлягає відшкодуванню.

Спочатку вимогою в подібних спорах було стягнення необхідної суми з державного бюджету. Такі позови в більшості своїй задовольнялися, але у 2015 році Верховний Суд України (ВСУ) зробив висновок, що суди не можуть втручатися в дискреційні повноваження контролюючих органів, а тому позови про стягнення сум ПДВ з бюджету не підлягають задоволенню.

З того часу випадки стягнення спостерігалися рідко, але основною вимогою платників податків стало зобов’язання контролюючого органу подати до Держказначейства висновок про суму відшкодування ПДВ, що підлягає виплаті. Немає необхідності говорити, що багато представників податкових органів і далі неохоче надавали відповідні висновки в казначейські органи, навіть якщо платники податків досягали успіху в судах.

Таким чином, позиція ВСУ створила додаткові бар’єри для платників податків при отриманні відшкодування ПДВ. Ситуація ускладнилася зі зміною процедури відшкодування ПДВ, і податкові органи були позбавлені права надавати висновки про суми ПДВ, що підлягають відшкодуванню, до органів Держказначейства. Це призвело до неможливості виконання судових рішень, що вимагають від податкових органів надання висновків в казначейські органи на момент позбавлення податківців необхідних повноважень. Для деяких платників податків єдиним способом відшкодувати ПДВ стало очікування в загальній черзі згідно з тимчасовим реєстром, який так і не запрацював.

Додаткова проблема пов’язана зі скасуванням ВСУ прийнятих апеляційними судами і Вищим адміністративним судом України (ВАСУ) рішень про стягнення ПДВ на користь платників податків. У деяких випадках платники податків вже встигли отримати відшкодування ПДВ, але через скасування судових рішень їм довелося повторно захищати свої права в судах. На жаль, від самого початку наново сформований Верховний Суд (ВС) також дотримувався зазначеної вище позиції ВСУ.

Нова практика

У зв’язку з неможливістю виконання рішень 26 червня 2018 року Касаційний адміністративний суд в складі ВС все-таки передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду питання про вибір ефективного способу захисту прав платників податків, а саме – про можливість стягнення сум ПДВ, заявлених до відшкодування. З тих пір всі застигли в очікуванні вердикту.

Майже через вісім місяців Велика Палата ВС відступила від позиції ВСУ і прийшла до висновку, що стягнення ПДВ з державного бюджету дійсно є ефективним способом захисту і відновлення прав платників податків. Це історична дата для платників податків, які все ще чекають відшкодування ПДВ. Тепер вони знову можуть вимагати стягнення сум відшкодування ПДВ та пені за необгрунтовані затримки при поверненні ПДВ безпосередньо з державного бюджету.

Але, незважаючи на настільки позитивне для платників ПДВ рішення Великої Палати ВС, вони, очевидно, не зможуть зітхнути вільно, оскільки їм доведеться зіткнутися зі значною кількістю різноманітних проблем.

Перша група платників, яка не зважувалась на активні дії і терпляче чекала відшкодування за допомогою просування черги в тимчасовому реєстрі, найімовірніше, зіткнеться з проблемою закінчення терміну позовної давності. В даному випадку необхідно подбати про аргументацію можливого переривання даного терміну або початку його обчислення з нової дати. Однак очевидним плюсом подачі нового позову є сума судового збору, максимальна величина якого з 1 січня 2019 року обмежена десятьма прожитковими мінімумами (19 210 грн).

Платники податків, які встигли виграти спір щодо надання висновку до Держказначейства, але залишаються в очікуванні цих дій з боку податківців, можуть подати новий позов про стягнення або ж заяву про зміну способу виконання рішення. В кожному випадку є свої плюси і мінуси. Новий позов змусить пройти весь шлях судових процесів до переможного кінця. Разом з тим у судів досить багатий вибір причин для відмови в зміні способу виконання рішення: починаючи від посилань на відсутність порядку зміни обраного способу відновлення порушеного права і до позицій ВСУ щодо того, що невиконання рішення не може бути вагомою причиною для зміни способу та порядку виконання. Тому при виборі другого шляху, який теж підкуповує сумою судового збору (0,3 розміру прожиткового мінімуму), необхідно врахувати всі нюанси.

Платники податків, вигравши спори про стягнення сум відшкодування ПДВ, потрапляють в патову ситуацію, якщо ВС повертає справу на новий розгляд. З одного боку, є нова позитивна практика Великої Палати ВС, з іншого – ВСУ в конкретному випадку вказав, що був обраний невірний спосіб захисту прав платника. Заручником цієї ситуації стає також суд, який повинен відійти від прямої вказівки ВСУ про зміну способу захисту. Тому платнику податків необхідно максимально обґрунтувати свою позицію, щоб у суду не було інших варіантів, крім як повторно задовольнити позов про стягнення ПДВ з бюджету.

Змінити предмет

Варто згадати і про тих платників податків, які на даний момент беруть участь в судовому процесі з вимогою подати необхідний висновок до Держказначейства. Очевидним виходом із ситуації може стати зміна предмету позову, однак і цей варіант містить «підводні камені». Крім обмеженості у часовому проміжку для подачі таких заяв і необхідності відновлювати відповідний термін виникає питання про сплату судового збору в зв’язку зі зміною категорії позову з немайнового на майновий. Через розмитість формулювань норм, залежно від обґрунтованості заяви, платник зможе доплатити судовий збір з новим максимальним обмеженням або ж буде платити за старими ставками.

Відзначимо, що новим висновком Великої Палати Верховного Суду можуть скористатися не тільки платники податків, які вже давно чекають на відшкодування. Деякі преференції будуть доступні і тим, хто тільки вступив у процедуру відшкодування, але зіткнувся з усіляким перешкоджанням поверненню коштів недобросовісними податківцями, зокрема, за допомогою проведення не завжди законних і вибіркових документальних перевірок. Найкращий захист – це напад, тому в подібних випадках доцільна подача позову про стягнення суми відшкодування ПДВ ще в той момент, коли з’являються побоювання щодо затягування цієї процедури з боку деяких представників податкового органу.

Разом з тим, кожен конкретний випадок має розглядатися на основі фактичних обставин, але бездіяльність, як правило, не є найкращим рішенням для відшкодування ПДВ.

Андрій Реун, партнер, керівник практики податкового права, спеціально для «Юридичної практики»