Бездіяльність з боку НБУ може стати підставою для звернення акціонерів банків у міжнародні інстанції для отримання компенсації вартості втрачених активів.

Протягом 2014-2017 років, за даними Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд), було розпочато процедуру ліквідації 94 банків (понад 50% від усієї кількості). Національний банк України (НБУ) проводив тотальну ліквідацію під прапором «очищення банківської системи». У процесі ліквідації знаходяться 90 банків. Ще у три введено тимчасову адміністрацію (серед них «Юнісон» і «Фінансова ініціатива», щодо яких суди заборонили Фонду приймати рішення про ліквідацію). Один банк («Астра») проданий інвестору.

Що необхідно для подачі якісного (який буде розглянутий і задоволений) позову до суду?

 У першу чергу необхідно визначитися, які це будуть «міжнародні інстанції». Якщо говорити про Європейський суд з прав людини, то для подачі заяви необхідно пройти всі судові інстанції в Україні і, відповідно, отримати відмову. Якщо ж говорити про позов по суті, то очевидно, що ключовими факторами, у наявності яких необхідно переконати суд, будуть наступні: 1) встановлення факту бездіяльності і його протизаконність; 2) доказ наявності причинно-наслідкового зв’язку між втратою активів, збитком і діями/бездіяльністю банку; 3) доказ наявності вини НБУ в діях, які спричинили за собою претензії позивачів.

Прогнозуємо, що якщо такі судові процеси і вдасться комусь виграти, то це будуть поодинокі складні випадки. В цілому навряд чи вдасться притягнути державу в особі НБУ до будь-якої серйозної відповідальності по даній категорії справ.

 

Ігор Кравцов, керівник практики вирішення спорів, спеціально для «Юридичної практики» №25 від 19.06.2018