Оскільки Україна інтегрується до світової економіки, експерти зазначають, що держава повинна привести свою податкову систему у відповідність до міжнародних стандартів, а також докладати більше зусиль щодо застосування досвіду провідного податкового регулювання.

Зрештою, це в інтересах самої держави. Партнери України і фінансові донори також очікують, що Київ приведе свою податкову політику у відповідність до кращих світових практик.

Так, Організація економічного співробітництва та розвитку і Європейський союз, за підтримки Міжнародного валютного фонду та Світового банку, адвокатують ініціативу, відому під назвою BEPS (Розмивання бази оподаткування та переміщення прибутків за кордон – Base Erosion and Profit Shifting), частиною якої є правила трансфертного ціноутворення. Метою BEPS є забезпечення збору податків у місці, де «здійснюється прибуткова економічна діяльність та створюється цінність». Зі свою боку, правила гарантують, що компанії для своїх «внутрішніх» транзакцій застосовують ринкові ціни, відповідно, такі транзакції оподатковуються належним чином.

Що означає «трансфертне ціноутворення»?

Внутрішньогрупова ціна для транзакцій, які стосуються «товарів, робіт, послуг», котрі виникають між пов’язаними суб’єктами господарювання, має певну проблематику, зазначив Іван Шинкаренко, експерт консалтингової компанії WTS, м. Київ.

«Загалом, це питання відкриває можливості для маніпуляцій із ціною з метою переміщення прибутків до іншої юрисдикції (з низькими або нульовими податковими ставками) для цілей оподаткування».

Нормативне регулювання трансфертного ціноутворення розпочалося в США в 1930-ті роки та набуло поширення після Другої світової війни в рамках розвитку глобального фінансового співробітництва. Розвинені економіки виявили тенденцію, за якою компанії прагнули до переміщення своїх прибутків до країн із низькими ставками оподаткування. Така практика дала поштовх до введення державного регулювання.

За відсутності відповідного законодавства деякі країни потерпають від дефіциту податкових надходжень, в той час як юрисдикції з низькими ставками оподаткування збирають податки з підприємств у всьому світі.

Дедалі більше країн звертаються до BEPS із метою вирівнювання податкового дисбалансу. Дотримання принципів BEPS відбувається у формі підвищення ставок оподаткування в країнах з низькими ставками, а також шляхом покращення системи обміну інформацією між фіскальними органами.

З метою запобігання переміщенню доходів, Європейський союз веде облік офшорних юрисдикцій, які визначає як «юрисдикції, що не бажають співробітничати». Наразі у переліку налічується 15 країн. ЄС здійснює такий облік з 2017 року, і така практика «довела свою доцільність щодо адвокатування програм ЄС у частині вирішення глобальних проблем оподаткування, подолання практики уникнення від сплати податків, а також забезпечення належного регулювання та прозорості», – заявив 12 березня Юджен Теодоровічі, Міністр фінансів Румунії.

Дефіцит податкових надходжень

Очікується, що забезпечення виконання правил дозволить Україні поповнювати державний бюджет щонайменше на 40 млн дол. США щорічно. Державна фіскальна служба України зазначає, що з 2013 року Служба змогла збільшити базу оподаткування в Україні до 8,2 млрд грн (понад 311 млн дол. США) завдяки ефективному впровадженню правил трансфертного ціноутворення.

Заборона «внутрішньогрупових операцій», які підпадають під правила трансферного ціноутворення, не є належним вирішенням проблеми, вважає Андрій Реун, юридична фірма EVRIS, м. Київ. Він пояснює:

Трансфертне ціноутворення є джерелом збільшення відрахувань з податку підприємств у всьому світі.  В разі заборони трансфертного ціноутворення держава буде позбавлена можливості збирати кошти, необхідні для розвитку інфраструктури та інших соціально важливих проектів. Отже, заборона точно не є виходом із ситуації.

Світлана Мусієнко, голова податкової практики юридичної фірми Sayenko Kharenko та має понад 20 років досвіду роботи у відповідній сфері. На її думку, застосування правил трансферного ціноутворення, включно з перевірками фіскальними органами, «займає багато часу та потребує наявності значного досвіду, як з боку бізнесу, так і з боку державних службовців».

Переваги, притаманні бізнесу

Бізнес перебуває у більш вигідному становищі порівняно з державою, оскільки бізнес може швидше реагувати, зокрема «найняти експерта, провести навчання або ж залучити зовнішнього консультанта», каже Мусієнко.

Держава є помітно повільнішою. Однак у це варто інвестувати. Шинкаренко посилається на міжнародний досвід, який доводить, що «кожен євро, який інвестовано в розвиток фіскальної служби в частині запобігання переміщенню прибутків, приносить (додатково) 10 євро сплачених податків».

Андрій Реун вважає, що з моменту запровадження в Україні регулювання трансфертного ціноутворення у 2013 році, Державна фіскальна служба зазнала значущих змін та перетворилася на сервіс-орієнтовану організацію, яка має на меті підтримку бізнесу:

Те, чим наразі займається Служба, насправді є подібним до виконання сервісної функції. Однак коли Служба починає перевірку, «справи починають погіршуватися», як зазначає Реун.

На думку Реуна, податкові органи «зрозуміли, що легше переконати бізнес добровільно заплатити податки у повному обсязі, ніж звертатися з цих питань до суду».

Мусієнко переконана: в разі, якщо Державна фіскальна служба зберігатиме сервісно-орієнтовано культуру та й надалі поважатиме конфіденційну інформацію, існує висока ймовірність, що у відповідь суб’єкти господарювання співпрацюватимуть більш охоче. Це сприятиме розбудові довіри у державі, підкреслює Мусієнко. «Інформація з обмеженим доступом, якою обмінюються фіскальні органи, повинна бути ефективно захищеною, а не продаватися на (чорному) ринку в Києві», – каже юрист.

Перевірки щодо дотримання правил трансфертного ціноутворення

Ольга Тріфонова, експерт із трансфертного ціноутворення PwC, вважає, що податкові органи не діють ірраціонально при виборі компаній для перевірки дотримання правил трансфертного ціноутворення; натомість, вони використовують метод оцінки ризиків. «Дійсно, податкові органи перевіряють «на виїзді» компанії, виявлені як ризикові за результатами документальної перевірки», – зазначила вона.

Мусієнко каже, що «90-95% судових справ з питань трансфертного ціноутворення були розглянуті з процедурних питань», а не з питань серйозних порушень. Однак поява справ, які розглядаються по суті, надає юристам певного оптимізму, оскільки розгляд справ по суті невідворотно приведе до розвитку судової практики з питань застосування правил трансфертного ціноутворення.

Мусієнко схвально відзначає Верховний Суд України, який нещодавно прийняв остаточне рішення у справі, предметом якої були питання трансфертного ціноутворення. Верховний Суд України розглянув справу 5 березня. Між фіскальними службами та компанією «SIS GROUP» виник спір, у якому суд підтримав позицію українського платника податків. Зокрема, суд погодився з позицією компанії, яка полягала в тому, що ринкові ціни повинні визначатися на момент укладання домовленостей за транзакцією, а не на момент передачі титулу від продавця покупцю.

Суд також встановив, що податкові органи повинні використовувати декілька методів визначення ринкової ціна та брати відповідні дані із різних джерел. Крім того, суд зазначив, що операції, які здійснювалися після 27 липня 2017 року за участю британських компаній, повинні вважатися контрольованими операціями.

Це та інші остаточні рішення українських судів щодо правил трансфертного ціноутворення сприятимуть бізнесу та фіскальним органам краще розуміти закон, а також більш правильно й ефективно структурувати транзакції.

Разом з тим, судам це треба попрацювати над виробленням відповідної практики.

Тріфонова пояснює: «На відміну від податкових органів, у яких було шість років для ознайомлення із трансфертним ціноутворенням та правилами його застосування, національні суди, на жаль, не дуже обізнані щодо підходів застосування правил трансферного ціноутворення». Факт того, що трансфертне ціноутворення є радше економічним, аніж юридичним явищем, також вливає на усвідомлення причин уповільненого розвитку практики українськими суддями.

Однак Тріфонова впевнена, що зрештою українські судді впораються з поставленими завданнями.

«У Східній та Центральній Європі правила трансфертного ціноутворення діють вже значний час, тому суди розглядають справи по суті, а не за формальними ознаками».

Інтерв’ю Андрія Реуна, партнера, керівника практики податкового права, для KyivPost