Про адвокатську діяльність та особливості роботи з клієнтом – читайте у статті Ігоря Багнюка, юриста / адвоката практики вирішення спорів, спеціально  для “Юридичної газети“.

Адвокат ≠ клієнт

Забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги у процесі вирішення справ у судах та інших державних органах в Україні досягається силами адвокатури.

Адвокатська діяльність здійснюється на принципах законності. У професійній діяльності адвокат зобов’язаний використовувати всі свої знання та майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України.

Згідно з українським законом про адвокатуру, професійними обов’язками адвоката, окрім іншого, є дотримання присяги адвоката України та правил адвокатської етики.

Ст. 8 Правил адвокатської етики наголошує, що адвокат повинен залишатися незалежним від свого клієнта. Вказане положення має сенс, по-перше, оскільки неупередженість адвоката напряму впливає на виваженість рішень, які він приймає. Будь-яка людина має почуття. Якщо сприймати справу крізь призму своїх почуттів та вподобань, це призведе до неправильного сприйняття фактів та може нашкодити справі.

По-друге, приймати рішення щодо способу та методів ведення справи після її початку бажано без втручання з боку клієнта, оскільки останній, не маючи достатньої юридичної підготовки, своїми вимогами може звести нанівець старання адвоката та всю розроблену ним стратегію.

При цьому адвокату, приймаючи доручення клієнта щодо його захисту, необхідно впевнитися, що відсутній конфлікт інтересів. Зокрема, якщо за цією справою адвокат вже веде роботу в інтересах іншого клієнта або вже було надано консультацію з цього приводу іншому клієнту. Також адвокату потрібно переконатися, що виконання доручення клієнта не виходить за межі професійних прав та обов’язків адвоката, що результат надання послуг не буде протиправним.

На цій стадії адвокат повинен відмовитися від прийняття доручення клієнта, щоб надалі не виникало конфліктних ситуацій, а також з метою недопущення порушення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики.

Окрім того, важливо дотримуватися принципу конфіденційності як під час прийняття доручення клієнта й надання правової допомоги, так і після її закінчення. Варто зауважити, що не існує обмеження строку збереження адвокатської таємниці (наприклад, протягом строку позовної давності). Тобто інформація, яка стала відомою адвокату від клієнта у процесі здійснення професійної діяльності та надання правової допомоги, фактично є конфіденційною та вважається адвокатською таємницею безстроково.

Слід зазначити, що інколи під час прийняття адвокатом доручення клієнта та його виконання інтереси клієнта можуть суперечити адвокатській етиці. Наприклад, спонукати свідків до надання завідомо неправдивих свідчень або використовувати свої особисті зв’язки для прямого чи опосередкованого впливу на суд.

Дійсно, з боку клієнта головне – досягти бажаного результату, а способи його досягнення не завжди є важливими. У разі відмови адвоката від використання методів та способів, неприпустимих з позиції Правил адвокатської етики, між клієнтом та адвокатом може виникнути конфлікт. Здатність донести до клієнта неприпустимість використання незаконних методів досягнення результату, надання клієнту повної, всебічної інформації про перебіг справи, про можливі та законні методи її вирішення, є дуже важливим вмінням адвоката, яке необхідно напрацьовувати з перших кроків його діяльності.

Ще однією причиною виникнення конфліктної ситуації у процесі виконання доручення клієнта є неповне інформування про перебіг та результати його виконання. Адже без отримання інформації про перебіг справи або стадії проходження документів клієнт може припусти, що адвокат не докладає достатніх зусиль у його справі. При цьому клієнт може вдатися до дій, які ускладнять роботу адвоката над справою (наприклад, залучення іншого адвоката без погодження з першим), або взагалі призведуть до відмови клієнта від допомоги адвоката. Враховуючи загальний доступ до соціальних мереж, це може завдати шкоди репутації адвоката, адже клієнт здатен розповсюдити інформацію про діяльність адвоката, оцінюючи її зі своєї суб’єктивної позиції. Такі ситуації можуть спричинити втрату довіри загалом до адвокатури.

Незадоволення клієнта у процесі надання послуг також може бути викликане діями адвоката, які клієнт вважає невідповідними або неправильними. Це можливо не лише у разі непрофесійності адвоката, але й в результаті дій клієнта або з інших причин, що не залежать від адвоката. Зокрема, в результаті недостатньої відвертості клієнта під час викладення обставин справи та не повідомлення адвокату інформації, яка має важливе значення для виконання доручення. Також це можливо, якщо адвокат не ставитиме клієнту уточнювальних запитань, а клієнт не надасть значення певній інформації через необізнаність з юридичними нюансами.

Також трапляються випадки цілеспрямованого приховування клієнтом важливої інформації, її не розкриття або не повідомлення про певні обставини чи існування деяких документів (наприклад, підписаної клієнтом угоди). Це може відбуватися у зв’язку з розумінням клієнтом того, що така інформація не йде на користь справи, а також бажанням адвоката створити уявлення про легку виграшність справи. Як наслідок, адвокат неправильно оцінює складність справи, не може спрогнозувати дії іншої сторони та розробити дієву стратегію захисту (або нападу).

У разі недосягнення адвокатом позитивного результату виникає загальне розчарування клієнта, хоча вини адвоката в цьому немає. Щоб не допустити подібного, адвокату необхідно ретельно вивчати матеріали справи до моменту надання згоди на її ведення, проводити з клієнтом бесіди, ставлячи йому запитання щодо справи.

Таким чином, адвокат, виконуючи доручення клієнта, насамперед, повинен керуватися інтересами клієнта, при цьому уважно аналізуючи його поведінку, надані документи та інформацію, щоб уникнути можливих конфліктів під час виконання доручення. Також необхідно підтримувати з клієнтом постійний зв’язок, надаючи актуальну інформацію стосовно його справи.