Механізм squeeze-out не є новим для іноземної корпоративної практики, починаючи з 1990-х років він відомий праву таких держав, як Німеччина, Велика Британія, Австрія та Чехія. В Україні цей механізм існує близько року й активно набуває популярності, що, зокрема,  пов’язано з історичними особливостями приватизації державних підприємств.

Переваги для мажоритаріїв

При придбанні домінуючого контрольного пакета акцій мажоритарії, навіть за наявності всіх важелів для самостійного прийняття рішень із приводу діяльності товариства, можуть залишатися обтяженими низкою формальностей та вимог до міноритаріїв. Наприклад, міноритарні акціонери (яких може бути більше 10 тис. осіб), не маючи суттєвого впливу на прийняття рішень товариством, повинні бути належним чином повідомлені й запрошені на загальні збори. А неналежне повідомлення акціонера про проведення останніх потенційно може слугувати підставою для оскарження відповідних рішень зборів.

Механізм squeeze-out у свою чергу дає можливість мажоритарному акціонеру викупити акції міноритаріїв і стати єдиним власником товариства, що дозволяє спростити порядок прийняття поточних рішень і ведення бізнесу в цілому.

Водночас норми українського законодавства щодо squeeze-out містять  дискримінаційні положення: він може бути застосований лише протягом 90 днів із дня направлення повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій (фактично дня наступного за придбанням), і не застосовується до осіб, які стали власниками контрольного пакета акцій до запровадження squeeze-out.

Справедливість для міноритаріїв

Разом з тим механізм squeeze-out може також бути вигідним і для міноритаріїв. Адже в теорії передбачає  справедливу оцінку вартості їхні акцій при викупі.

Однак на практиці визначення ціни не завжди є справедливим. Існують підприємства, які є доволі прибутковими, й особа, володіючи тільки 0,0001% акцій отримує високі дивіденди. Проте при встановлені ринкової вартості підприємства ціна виходить досить низька, й у разі примусового відчуження особа втрачає суттєві кошти.

Наприклад, у справі №910/8714/18 міноритарні акціонери просили суд визнати недійсним протокол про затвердження ціни акцій, посилаючись на те, що вартість акцій ПрАТ «МК «Азовсталь» не відповідає ринковій вартості, «законним очікуванням» позивача, а примусовий продаж акцій відбувається за заниженою ціною. На думку позивачів, під час визначення ринкової вартості не враховані всі наявні активи, тому міноритарії  були змушені продати акції за ціною, що є значно нижчою від очікуваної.

У той же час питання справедливої оцінки не завжди лежить у юридичній площині й може суттєво  залежати від підходу окремого оцінювача.

Конституційність механізму

На думку багатьох правників, механізм squeeze-out порушує право власності особи, оскільки примусове відчуження є неприпустимим. Відповідне подання вже надійшло до Конституційного Суду. Народні депутати, аргументуючи свою позицію, посилаються на ст. 41 Основного Закону, в якій передбачено право кожного володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном, та недопущення примусового позбавлення особи її власності.

Звертаючись до практики Європейського суду з прав людини, вони намагались довести, що в аспекті застосування squeeze-out відсутній факт наявності суспільної необхідності, яка б дозволила примусово відчужити майно особи.

Утім, у справі №908/137/18, суд пояснив, що статтею 41 Конституції не охоплює приватно-правових відносини; вона регулює примусове відчуження майна саме державою чи громадою. Схожою є ситуація щодо вилучення майна в процесі виконання судових рішень чи позасудового способу звернення стягнення на майно. Цих правовідносин також не охоплює ст.41 Основного Закону.

У практиці ЄСПЛ щодо squeeze-out еталонною є справа Bramelid and Malmström v. Sweden. На той момент скаргу розглядала Європейська комісія з прав людини. Основним, на що звернена увага суд в рішенні є те, що хоча закон і передбачає обов’язок міноритарних власників продати свої акції на вимогу мажоритарного акціонера, він також надає міноритаріям право вимагати викупити їхні акції. Таким чином, право особи на володіння майном не може бути перешкодою для введення змін до врегулювання приватноправових відносин власності, якщо дотримано баланс інтересів.

Аналогічна ситуація склалася в Україні, оскільки разом з механізмом squeeze-out закон передбачає механізм sell-out, що, по суті надає право вимагати від мажоритарних акціонерів викупити належні міноритаріям акції.

Якщо норму щодо squeeze-out визнають неконституційною, вона втратить чинність. Це у свою чергу може слугувати  підставою для перегляду рішень судів за виключними обставинами (за умови, що рішення не було виконано).

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами й діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. Отже, у результаті визнання норми щодо squeeze-out неконституційною міноритарії, у яких були викуплені акції, потенційно можуть вимагати реституції, а зобов’язання із відшкодування збитків  сторін у зв’язку із викупом акцій можуть бути покладені вже на державу.

Судова практика в Україні 

З приводу squeeze-out вже склалась однозначна судова практика: суди захищають права мажоритаріїв. Серед способів захисту, міноритарії найчастіше використовують забезпечення позову шляхом заборони Центральному депозитарію цінних паперів вносити їх у перелік акціонерів для відчуження, намагаючись зупинити примусовий викуп.

Колегія судів Касаційного господарського суду в рішенні у справі №914/228/18, вказав на те, що squeeze-out є виключним правом власника домінуючого контрольного пакета акцій. Центральний депозитарій лише виконує свій обов’язок, передбачений ст. 65², і тому таке зобов’язання є неможливим.

У рішеннях у справах за позовами про визнання публічної безвідкличної вимоги недійсною з погляду порушення права власності суди наголошують, що норма не визнана неконституційною, тому такого порушення вони не вбачають.

Висновок

У цілому механізм squeeze-out є необхідним нововведенням, наслідки якого повинні принести позитивні результати в регулювання діяльності акціонерних товариств. Такий механізм за умови його доопрацювання (зокрема, в частині порядку визначення ціни акцій) у поєднанні з запровадженим механізмом sell-out може у рівному ступені захистити інтереси як мажоритаріїв, так і міноритаріїв.

Подання щодо визнання squeeze-out неконституційним, хоч і викликає певні побоювання та невизначеність, у той же час відповідає практиці впровадження аналогічних механізмів у інших європейських державах, де в більшості випадків спроби оскаржити/визнати незаконними відповідні норми не зазнали успіху.

Дмитро Гронь, старший юрист, спеціально для видання «Закон і Бізнес».