Розуміння того, що з непрацюючими кредитами у системі українських банків потрібно щось робити, прийшло ще наприкінці 2015 року, коли Нацбанк виявив, що реальні обсяги проблемної заборгованості у банків набагато більше задекларованих. Однієї лише зміни процедури оцінки ризиків, яка знайшла своє відображення у постанові Нацбанку № 351, вистачило, щоб зрозуміти, що частка непрацюючих кредитів становить цілих 56%, а ніяк не 20% і не 30%.

Ситуація погіршувалася військовими діями, девальвацією гривні і загальною економічною кризою. Всі ці негативні явища в економіці ніяк не допомагали вирішити ситуацію.

Однією з пропозицій щодо врегулювання проблеми став Закон України «Про фінансову реструктуризацію», який вступив в силу 19.10.2016р. (далі – Закон про ФР). Закон спрямований на позасудове врегулювання проблемної заборгованості юридичних осіб. Він передбачає ряд регулятивних і податкових пільг, покликаних спонукати банк і позичальника вступити в переговори.

На жаль, Закон про ФР не зміг повністю врегулювати проблему з непрацюючими кредитами. Причиною тому стало не тільки дуже довге прийняття самого Закону та його ще більш довга імплементація, а й структура проблемної заборгованості українських банків.

Величезну частину проблемної заборгованості банківської системи складають кредити пов’язаним особам, часом «пустишок», яким жодна реструктуризація не цікава. Крім того, велику частку проблемних кредитів становлять позики фізичних осіб (наприклад, портфель ПриватБанку), на які Закон про ФР не поширюється.

Доповнити інструментарій по боротьбі з проблемною заборгованістю покликаний новий проект закону про управління заборгованістю (далі – Законопроект про УЗ). Поки законопроект допрацьовується і ще не внесений на розгляд парламенту, але вже зараз можна судити про ті нововведення, які він принесе в законодавство.

В першу чергу, законопроект передбачає запровадження нового типу бізнесу – компаній з управління заборгованістю (далі – КЗОЗ), покликаних взяти на себе проблемну заборгованість банківських установ. Згідно з ідеєю, закладеною в законопроект, банки зможуть комфортно продавати свої проблемні активи КЗОЗ, позбавляючись таким чином від важкого тягаря фінансових показників і резервування. Обидва акти привносять чимало в юридичне середовище, змінюючи не тільки моделі бізнесу, а й норми цивільного права. Зважаючи на це, цікаво простежити нововведення, пропоновані ними для вирішення «проблемного» питання.

Суб’єкти

Закон про ФР не запропонував нічого нового щодо складу сторін. Головне його завдання – дозволити позичальникам спільно з банками прийти до інших, більш м’яких умов погашення заборгованості і погасити її в осяжному майбутньому.

Специфіка в тому, що процедура фінансової реструктуризації (а значить і всі пільги, і переваги) може бути розпочата лише у разі, якщо на її проведення дали згоду не менше 50% всіх кредиторів – фінансових установ боржника. Знову ж таки, фінансові установи відіграють першу роль і в самому процесі узгодження умов, маючи більшу кількість прав, ніж будь-які інші кредитори.

Закон про ФР додатково передбачає можливість участі і спеціального суб’єкта – інвестора. Інвестор може взяти участь у процесі врегулювання заборгованості з метою рефінансування заборгованості або частини заборгованості. При цьому інвестор наділений загальними правами будь-якого іншого учасника процедури.

Законопроект про УЗ, навпаки, бачить вирішення ситуації з проблемною заборгованістю, пропонуючи передавати «погані» активи новим кредиторам – компаніям з управління заборгованістю.

КЗОЗ – це фінансова компанія, що отримала в установленому порядку ліцензію і має статутний фонд не менше 30 мільйонів гривень. Додатково, Законопроект про УЗ покладає на таку компанію досить серйозні вимоги щодо прозорості структури.

Основною діяльністю КЗОЗ, як видно, буде придбання проблемних активів у банків і управління ними. Очевидно, що в силу високих вимог до КЗОЗ цим бізнесом зможе зайнятися далеко не кожен, і основними бенефіціарами КЗОЗ, швидше за все, виявляться вихідці з банківського сектору.

У той же час Законопроект про УЗ вводить ще одного суб’єкта – управителя забезпеченням як абсолютно самостійного учасника забезпечувальних правовідносин. Що передбачає внесення відповідних змін до Цивільного кодексу.

Управителем забезпечення є юридична особа, яка за плату і в інтересах кредитора виступає заставодержателем за зобов’язанням. Передбачається, що дана компанія буде діяти в інтересах одного або групи кредиторів, маючи всі права заставодержателя, проте при цьому виконуючи умови договору між нею і кредитором.

Участь даного суб’єкта навряд чи допоможе вирішити проблему «поганих активів» в банківському секторі, але напевно допоможе банкам по-іншому будувати свої правовідносини при видачі нових кредитів.

Юридичні інструменти

Обидва акти передбачають широкий інструментарій, який за задумом законодавця повинен допомогти налагодити більш ефективну роботу по врегулюванню проблемної заборгованості.

В рамках фінансової реструктуризації банки можуть конвертувати заборгованість в іноземній валюті в гривню, прощати заборгованість повністю або частково, домовлятися про як завгодно довгу розстрочку кредиту з боржником, встановлювати відсотки на будь-якому рівні. План реструктуризації між боржником і кредиторами може включати положення про передачу майна або частини майна в рахунок боргу, а також про конвертацію заборгованості в статутний капітал боржника. У разі якщо заборгованість по сплаті податків і зборів складає менше 1/3 всієї суми заборгованості боржника, податковий орган бере участь в процедурі і зобов’язаний погодитися з планом реструктуризації, незалежно від власного волевиявлення.

Згідно із Законопроектом про УЗ КЗОЗ зможуть реструктуризувати заборгованість на будь-яких умовах, прощати частково або повністю борг, отримають можливість користуватися активом боржника за плату в рахунок боргу або отримати це майно на баланс. КЗОЗ матимуть можливість включати права вимоги як забезпечення за власними облігаціями, перепродати заборгованості або забезпечити боржника додатковим фінансуванням і запропонувати йому продовжити обслуговування кредиту.

Як видно, обидва акти істотно доповнюють можливості банківських установ новими способами вирішення проблемних боргів.

Пільги

Само собою, для врегулювання ситуації з проблемною заборгованістю крім нового інструментарію необхідно запропонувати додаткові стимули для ринку.

Закон про ФР, маючи на увазі банки як основне місце для зусиль по стимулюванню процесу, запропонував для банківських установ можливість порушувати деякі нормативи, встановлені НБУ. Зокрема, в разі участі банку у фінансовій реструктуризації він може порушувати норматив короткострокової ліквідності, норматив максимального кредитного ризику на одного контрагента, норматив інвестування та норматив лімітів валютної позиції.

Розуміючи, що величезний пласт проблемних активів зосереджений в державних банках, законодавець передбачив, що державний банк може брати участь в процедурі нарівні з будь-яким іншим комерційним банком, в тому числі має право прощати борг.

Згідно зі змінами до Цивільного кодексу, Закон України «Про іпотеку», Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі передачі частини майна в рахунок боргу кредитору залишок зобов’язання не припиняється, як не припиняється іпотека або застава. Це ж стосується і поручительства, яке в процедурі може не припинитися після закінчення 6 місяців з дня настання строку виконання зобов’язання.

Також Закон про ФР передбачає податкові пільги для сторін, а саме відсутність ПДВ у разі передачі майна в рахунок боргу, а також розстрочку для банку зі сплати податку на прибуток у зв’язку з розформуванням резервів.

Законопроект про УЗ має більш широке застосування, ніж його товариш, який вступив в силу, а тому вводить відразу цілу купу нових статей до чинного законодавства. Так, він доповнює главу «Зобов’язальне право» Цивільного кодексу великою кількістю опцій в розрізі переходу прав кредитора. Зокрема, в разі зміни кредитора в зобов’язанні до нового кредитора автоматично переходять всі права, пов’язані із забезпеченням. У той же час тепер передавати права вимоги можливо буде в частині, з умовою і в будь-якій доступній сторонам конфігурації. Поступатися заборгованістю можна за плату, а також з’явиться можливість поступатися правами майбутньої вимоги.

Однак найбільші переваги Законопроекту про УЗ полягають в істотних податкових пільгах для передбачених ним операцій. Остання редакція законопроекту, що розробляється, передбачає звільнення операцій КЗОЗ від ПДВ у більшості випадків, а самих компаній – від податку на прибуток до 2023 року. Такі пільги дозволять КЗОЗ закривати проблемні кредити на мінімально збиткових для боржників умовах.

Висновки

Обидва акти дуже інноваційні в існуючому законодавстві і надають ринку величезну кількість стимулів для боротьби з рівнем проблемної заборгованості. Однак, виходячи із широти застосування і можливих наслідків для економіки, напевно, перевагу слід віддати Законопроекту про УЗ.

Звичайно ж, Закон про ФР вже зробив величезний крок назустріч ринку і допоміг врегулювати істотний обсяг проблемних активів у нашій банківській системі. Він містить безпрецедентні для української економіки пільги і неймовірні рішення в цивільному законодавстві. Проте, Законопроект про УЗ може зробити ще більше. І це лише завдяки широті його застосування.

Так, Законопроект про УЗ поки ще далекий від його прийняття і вступу в силу. Однак якщо він буде прийнятий в поточній редакції, то зможе повноцінно запустити вторинний ринок проблемних активів по боргах як юридичних, так і фізичних осіб.

Завдяки передачі проблемної заборгованості в управління третім особам банки України зможуть повноцінно розвантажити свої резерви і пустити звільнені кошти на розвиток послуг нового кредитування, даючи, таким чином, економіці доступніші боргові інструменти

У той же час в економіці з’явиться абсолютно новий вид бізнесу – прозорий і зрозумілий іноземному інвестору. Таким чином, позитивні зміни, що пропонуються новим законопроектом, можуть мати набагато більший вплив на наше суспільство в довгостроковій перспективі.

Сергій Паперник, керівник практики банківського та фінансового права і напрямку FinTech

спеціально для «Юрист і закон» 06.04.2018 – 12.04.2018, № 13