Пройшов значний термін з моменту прийняття Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», який дозволяє визначити його сильні й слабкі сторони. Одним з блоків проблемних та неврегульованих питань, з якими юристи зіткнулися на практиці, є питання, які пов’язані зі зверненням стягнення на частку у статутному капіталі.

До вступу в силу Закону звернення стягнення відбувалося згідно з порядком, який визначений Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про заставу». Зазначеним порядком не встановлювалися і не враховувалися особливості такого майна, як корпоративні права.

Чинний порядок, у свою чергу, не охопив всі важливі питання, які тим чи іншим чином виникають при зверненні стягнення, як, наприклад, питання оцінки вартості частки або визначення переліку документів, на підставі яких буде здійснюватися звернення стягнення.

Оцінка частки

Оцінка вартості частки при зверненні на неї стягнення є особливо важливою як для учасника-боржника, так і для кредиторів.

Відповідно до Закону, розрахунок вартості частки відбувається виконавцем, «виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника» (частина 8 статті 24 Закону). Вартість розраховується станом на день, що передує  накладенню арешту на частку. Тобто фактично оцінку вартості частки повинен проводити виконавець, який, як правило, не є фахівцем в цій сфері, хоча доцільно було б передати вказане повноваження суб’єктам оціночної діяльності, що належним чином акредитовані та мають відповідну експертизу.

Документ для звернення стягнення

Відповідно до Закону документами, на підставі яких здійснюється звернення стягнення на частку в статутному капіталі, є виконавчий документ стягнення з учасника грошових коштів або виконавчий документ про звернення стягнення на частку майнового поручителя. Тлумачення сутності таких документів відсутнє, тому не зрозуміло, які з визначених Законом України «Про виконавче провадження» документів можна використовувати в разі звернення стягнення на частку в статутному капіталі.

У більшості випадків при забезпеченні основного зобов’язання вказують, що звернення стягнення буде відбуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. При цьому не врегульовано питання, чи може нотаріус зробити нотаріальний напис при зверненні стягнення на частку учасника в статутному капіталі і чи буде такий напис виконавчим документом в розумінні Закону.

У законодавстві немає вказівки про можливість його застосування або встановлення відповідної заборони. Водночас, відсутність прямої норми про можливість вчинення виконавчого напису при зверненні стягнення на частку в статутному капіталі на практиці часто зупиняє нотаріусів.

Законом необхідно передбачити, чи може відбуватися вчинення виконавчого напису нотаріусом при зверненні стягнення саме на частку учасника в статутному капіталі товариства, і якщо може, то встановити особливості його вчинення.

У будь-якому випадку, крім питання виконавчого напису, чинний порядок вимагає відповідних роз’яснень, адже, отримавши виконавчий документ для звернення стягнення на частку, необхідно провести реєстрацію змін даних про юридичну особу, які будуть стосуватися зміни власника.

Реєстрація змін

Для внесення змін щодо складу учасників товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) подається акт прийому-передачі частки в статутному капіталі товариства. Згідно з порядком реалізації арештованого майна в результаті проведення публічних торгів виконавець надає акт про проведені торги, на підставі якого нотаріус (державний реєстратор) зобов’язаний видати особі свідоцтво про придбання майна на аукціоні). Пряма вказівка ​​на порядок реалізації та документ, який буде отриманий у результаті продажу на аукціоні, відсутня. Таким чином, реєстратор буде слідувати власним тлумаченням того, чи є акт або свідоцтво документом, на підставі якого може бути здійснена державна реєстрація.

Важливо також вказати на недосконалість механізму з точки зору його надійності саме для забезпечення зобов’язання. Учасник-боржник фактично може продати свою частку, навіть якщо вона знаходиться в заставі. Зареєстроване обтяження рухомого майна передбачено законодавством як підстава для відмови в укладанні будь-якої угоди, але при внесенні змін до ЄДР у реєстратора немає зобов’язання перевіряти наявність такого обтяження. Тому навіть наявність належним чином зареєстрованого обтяження не є перешкодою для відчуження заставленої частки. У той же час, ЄДР дає технічну можливість реєстраторам залишати повідомлення в реєстраційній справі юридичної особи, в якому можна вказати на наявність договору застави та обмеження для учасників товариства щодо відчуження часток. На практиці відповідне повідомлення є підставою для відмови у вчиненні реєстраційних дій.

Заплановані зміни

На даний час у Верховній Раді України зареєстрований проєкт Закону України «Про акціонерні товариства» (№ 2493 від 25 листопада 2019 року), яким планується внесення змін також у порядок регулювання діяльності товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, в тому числі і в порядок звернення стягнення на частку в статутному капіталі товариства. Пропонується встановити 2 способи звернення стягнення:

  • на підставі виконавчого документа;
  • позасудове звернення стягнення за договором в порядку Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Таким чином, запропоновані зміни передбачають можливість стягнути частку, наприклад, шляхом заліку її вартості в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов’язання або викупу частки самими боржниками (зарахування відповідної суми на рахунок кредитора).

З огляду на вищевказане, діючий механізм стягнення є досить проблемним для реалізації. Це важливо враховувати як при укладанні угод із забезпеченням заставою, так і при оцінці можливості звернення стягнення на частку за діючими договорами застави, адже якщо в раніше укладених договорах передбачалася процедура стягнення, яка не відповідає чинному законодавству, вона не зможе застосовуватися. Враховуючи наявність проєктів законів, які пропонують змінити чинний порядок, можна зробити висновок, що законодавець розуміє наявні недоліки та рухається в напрямку їх виправлення.

 

Дмитро Гроньрадник, спеціально для видання «Юридическая практика»