З введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства має відбутися скорочення тривалості справ про банкрутство, а процесуальні права усіх кредиторів мають посилитися

Основні завдання Кодексу України з процедур банкрутства (далі – КПБ, Кодекс): підвищення ефективності розрахунків боржників з кредиторами (на сьогодні – менше, ніж 10 % від обсягу кредиторських вимог); доступність ініціювання процедур банкрутства для учасників ринку; скорочення тривалості судових процедур банкрутства; посилення правового статусу кредиторів, в тому числі забезпечених; створення для добросовісних громадян правового механізму позбавлення від боргових зобов’язань; зміна порядку продажу активів боржника з метою ефективності та прозорості.

Продебіторська модель

Протягом тривалого періоду в Україні діє законодавство про банкрутство, що захищає боржника, так звана продебіторська модель. Вибір такої моделі обумовлений, з одного боку, незакінченими процесами приватизації, намаганням законодавця не допустити тіньового перерозподілу майна об‘єктів державної власності, а з іншого – намаганням великого бізнесу протягом тривалого часу не виконувати кредитних зобов’язань. Основна філософія КПБ – за боргами зобов’язані платити всі, повернення до давнього цивілістичного постулату «Pacta sunt servanda» (договори повинні виконуватися). Головна спрямованість законодавства про банкрутство – пропорційний розрахунок з кредиторами боржника. Про це свідчать суттєві зміни у визначенні поняття «боржник» за статтею 1 КПБ, яке за сьогоднішнім законодавством про банкрутство визначається як юридична чи фізична особа – суб‘єкт підприємницької діяльності, що не виконує грошові зобов‘язання на протязі трьох місяців. Згідно з КПБ, боржник – це будь-яка юридична або фізична особа, що прострочила фінансові зобов’язання перед кредиторами. Це може бути не тільки суб’єкт підприємництва, а й громадська організація, некомерційна структура, навіть юридична особа публічного права.

Процесуальні права усіх кредиторів мають посилитися, а саме: кредитори приймають вирішальну участь у призначенні та відстороненні арбітражного керуючого; встановлюються обов’язки арбітражного керуючого щодо розкриття інформації про фінансовий стан боржника через інтернет.

З введенням КПБ в дію має відбутися скорочення тривалості справ про банкрутство, зокрема, за рахунок суттєвого зменшення кількості оскаржень; скасовується можливість зупинення провадження у справі.

Змінюється порядок продажу активів боржників, зокрема – передбачається продаж усього майна боржників виключно на електронному аукціоні.

Відкрити простіше

Суттєво спрощується відкриття процедур банкрутства. Для ініціювання справи, згідно з положеннями КПБ, не мають застосовуватися критерії безспірності боргу ані за розміром, ані за строком виникнення боргу, ані за обов’язковими умовами щодо відкриття виконавчого провадження. Кодекс передбачає можливість для забезпечених кредиторів ініціювати справу про банкрутство; створюється можливість для забезпечених кредиторів голосувати з правом вирішального голосу при ухваленні рішень у представницьких органах кредиторів.

Відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора можливо за умовою наявності грошових вимог, строк виконання яких настав (пункт 3 статті 34 КПБ); авансування винагороди арбітражному керуючому (пункт 2 статті 34 КПБ); перевірки судом можливості боржника виконати грошові зобов‘язання після настання встановленого строку. Боржник до підготовчого засідання може погасити заборгованість. Кредитор має довести відсутність спору про право відносно заявленої заборгованості (пункт 6 статті 39 КПБ).

Кодекс встановлює обов‘язок керівника боржника у разі виникнення ознак банкрутства надіслати власникам (засновникам, учасникам, акціонерам) боржника, відомості щодо наявності ознак банкрутства (пункт 2 статті 4 КПБ).

Боржник при загрозі неплатоспроможності зобов‘язаний звернутися до господарського суду у місячний строк. Термін «загроза неплатоспроможності» означає, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника перед іншими кредиторами (пункт 6 статті 36 КПБ). Керівник боржника, який допустив порушення зазначених вимог, несе солідарну відповідальність по непогашених вимогах.

На засновників боржника, у разі банкрутства боржника з їх вини, або з вини інших осіб, у тому числі,  керівника боржника, у разі недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Таким чином, звернення до суду керівника боржника із заявою про відкриття справи про банкрутство у разі встановлення зазначених вище обставин є його обов’язком, невиконання якого спричиняє настання його солідарної відповідальності за зобов‘язаннями перед кредиторами. Боржник звільняється від сплати судового збору у випадку звернення до господарського суду при загрозі неспроможності.

З введенням в дію Кодексу суттєво збільшуються спеціальні підстави для визнання недійсними правочинів боржника відповідно до пунктів 1-3 статті 42 КПБ. Період, протягом якого правочини боржника визнаються недійсними, збільшений з одного до трьох років, спеціальні підстави для цього суттєво розширені порівняно з поточною редакцією профільного закону. Ініціатором може бути будь-який кредитор боржника.

Відсторонення арбітражного керуючого

КПБ розширює та конкретизує підстави для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень відповідно до пункту 4 статті 28 КПБ.

Комітету кредиторів навіть не обов‘язково вказувати підстави для відсторонення арбітражного керуючого. Таким чином, кредитори мають у будь-який час змінити арбітражного керуючого на більш лояльного та «слухняного».

Надання можливості для відсторонення арбітражного керуючого за рішенням комітету кредиторів без вагомих підстав, на мій погляд, є негативним чинником, який буде суттєво впливати й обмежувати незалежність дій арбітражного керуючого у процедурах банкрутства. Професійний статус арбітражних керуючих та процесуальна незалежність від впливу учасників процесу мають бути навпаки укріплені. Є надія на посилення професійного саморегулювання арбітражних керуючих, закріплене у КПБ, але воно передбачає передачу саморегулівній організації тільки частини повноважень для регулювання ними професійної діяльності.

Банкрутство громадян

КПБ містить систему процедур неплатоспроможності (банкрутства) фізичних осіб, відповідно до яких будуть «банкрутуватися» й громадяни-підприємці. Для економіки нашої країни такі процедури дуже органічні та необхідні, зважаючи на кризовий стан розрахунків за валютними кредитами, в тому числі забезпечених іпотекою – житловою нерухомістю.

В Україні обрана найбільш ліберальна по відношенню до громадян модель споживчого банкрутства. Кодексом передбачається можливість відкриття справи про неплатоспроможність фізичної особи за заявою громадянина-боржника. Правові механізми, передбачені КПБ, дозволяють людині, визнаної банкрутом, зберегти ділову репутацію після закінчення п’ятирічного реабілітаційного періоду. Право застосування процедур банкрутства зможуть отримати тільки добросовісні боржники, які в повному обсязі розкривають свій майновий стан та доходи. Суди мають відкривати справи про неплатоспроможність за умовою надання боржником повної інформації про своє майно та гроші, всі види заборгованості перед кредиторами, а також при наявності плану реструктуризації боргів, що має готуватися кваліфікованими фахівцями.

КПБ передбачає відміну мораторію на стягнення нерухомості боржників за іпотечними кредитами в іноземній валюті. Через півроку після введення Кодексу в дію мораторій втрачає силу. Водночас КПБ гарантує, що в процедурі банкрутства людина не втратить єдиного житла, що забезпечує його життєдіяльність з урахуванням членів сім‘ї.

Статус системного боржника по кредитах буде супроводжувати громадянина все життя та може перейти у спадок його нащадкам, а запобіжні наслідки процедури банкрутства мають тимчасовий характер

Cергій Донков, радник, спеціально для видання «Судовий вісник»