Наш Сергій Паперник, керівник банківської та фінансової практики і напрямку FinTech, спеціально для International Comparative Legal Guide to: Fintech 2018 поділився своїм поглядом щодо нормативно-правового регулювання в галузі ФінТех в Україні, фінансування галузі та розповів про захист прав інтелектуальної власності на винаходи та інновації.

Ознайомитись зі статтею на мові оригіналу можна за посиланням: ICLG:FinTech|Ukraine

Або читайте переклад нижче.

1. Загальна картина галузі ФінТех

Будь ласка, опишіть типи компаній в галузі ФінТех, що працюють у вашій юрисдикції, та будь-які помітні інноваційні тенденції в галузі ФінТех минулого року в її окремих підгалузях (наприклад, платежі, управління активами, кредитування або інвестування між фізичними особами, страхування та застосування блокчейну).

В Україні галузь ФінТех починає набирати обертів, маючи 60 фірм на різних етапах розвитку. На тлі фінансової кризи 2008-2009 років в Україні почали з’являтися перші гравці серед ФінТех-стартапів. Здебільшого ці перші ініціативи в галузі ФінТех були зосереджені на сфері платежів та грошових переказів. Однак більшість ФінТех-компаній (58%) почали з’являтися з 2015 року.

За результатами опитування ФінТех-компаній, «найбільш актуальні напрямки» на 2018 рік: цифровий банкінг; автоматизація; біометрична ідентифікація; машинне навчання; ШІ; прогнозування та моделювання; смарт-контракти; чат-боти; блокчейн; великі дані; оцифровка всіх реєстрів; ICO; інформаційна безпека; кібербезпека; платіжна безпека.

Серед значних інноваційних тенденцій 2017 року – запуск першого цифрового банку в Україні – Monobank, який надає послуги з оплати, мікрокредитування та депозитів для фізичних осіб за допомогою мобільного додатка.

Чи є будь-які види фінансових послуг, які наразі заборонені або обмежені у вашій юрисдикції (наприклад, послуги, що пов’язані з криптовалютами)?

Законодавчих заборон на надання будь-яких популярних ФінТех-послуг немає. Однак, згідно з законодавством України, такі види діяльності, як емісія платіжних карток, відкриття рахунку та емісія «електронних грошей», можуть здійснюватися тільки банками.

2. Фінансування в галузі ФінТех

Загалом, які типи фінансування доступні для нових і зростаючих компаній у вашій юрисдикції (що включає як капітал, так і борг)?

В Україні найбільш зручними джерелами фінансування для ФінТех-стартапів є приватні інвестиції, банки або інвестиційне кредитування. Біржовий ринок розвинений слабо.

Чи існують спеціальні схеми заохочення інвестицій у технологічні/ФінТех-компанії або у компанії малого/середнього бізнесу в цілому, у вашій юрисдикції, наприклад схеми податкових пільг для інвестицій в підприємства чи інвестицій венчурного капіталу?

Спеціальних податкових пільг для інвестицій у технологічні/ФінТех-компанії в Україні немає. Тим не менш, Україна є надзвичайно привабливим місцем для інвестування за рахунок спрощеного податкового режиму з ставкою податку на прибуток у розмірі 5% на рік. У цьому випадку підприємець не сплачує податок на додану вартість.

Коротко, які умови необхідно виконати компанії, щоб здійснити IPO у вашій юрисдикції?

В даний час закон передбачає вимоги до IPO щодо розміру власного капіталу компанії (мінімум 400 млн. грн.), чистого доходу від реалізації (мінімум 400 млн. грн.), вільного продажу акцій (мінімум 10%), кількості акціонерів (мінімум 200), корпоративної структури управління, обов’язкового фінансового аудиту тощо. Проте слід зазначити, що дані вимоги мають змінитися через поточні правові реформи.

Чи були вже будь-які помітні виходи з ринку (продаж бізнесу чи IPO) засновників ФінТех-компаній у вашій юрисдикції?

В Україні донедавна не було жодних помітних виходів з ринку.

3. Нормативно-правове регулювання в галузі ФінТех

Будь ласка, коротко опишіть нормативно-правові основи для ФінТех компаній, що працюють у вашій юрисдикції, та типи діяльності, що регулюються, в галузі ФінТех.

Основні нормативно-правові акти, яких слід дотримуватися в галузі ФінТех – це Цивільний кодекс України, Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Положення про електронні гроші в Україні», затверджене Національним банком України (НБУ) у Постанові № 481 від 4 листопада 2010 р., «Положення про порядок реєстрації платіжних систем, учасників платіжних систем та операторів послуг платіжної інфраструктури» (Постанова НБУ № 43 від 4 лютого 2014 р.).

Нормативно-правові умови, що підтримують ФінТех-стартапи (та інші), покращуються. Найважливіші зміни, внесені останнім часом в українське законодавство: дозвіл на підписання рахунку-фактури та/або контракту за допомогою електронного підпису; використання спрощеного оподаткування українськими ІТ-компаніями; лібералізація  репатріації дивідендів (до 5 мільйонів доларів США на юридичну особу на рік); активна підтримка прийняття директив ЄС, зокрема PSD2; та недавнє затвердження закону про електронну ідентифікацію та довірчі послуги для електронних операцій на внутрішньому ринку («Закон про електронні довірчі послуги»).

Кожна компанія, яка збирається надавати фінансові послуги, повинна отримати спеціальну ліцензію від Національної комісії з фінансових послуг. Сервіси, що працюють з іноземною валютою, а також компанія, що займається цим, будуть зобов’язані отримати ліцензію від НБУ.

Емітувати платіжні картки та «електронні гроші», а також відкривати рахунки, можуть тільки банки. Існує належне нормативно-правове регулювання щодо електронних підписів; воно може застосовуватися також і до фінансових послуг. Очікується, що незабаром буде впроваджена юридична можливість використовувати таку ідентифікацію, як банківський ідентифікатор та ідентифікатор мобільного зв’язку. Крім того, новий «Закон про платіжні системи», який визначає нормативно-правове регулювання аналогічне до PSD2, має набрати чинності наприкінці 2018 року.

Хоча використання криптовалют не заборонено, вони не регулюються жодним законодавчим актом. Відповідно до спільного листа, надісланого Національним банком та Національною комісією з фінансових послуг 30 листопада 2017 р., криптовалюти не можуть розглядатися у якості грошей, електронних грошей, валюти чи цінних паперів.

Чи фінансові регулюючі органи та політики в вашій юрисдикції сприяють доступу іноземних провідників інновацій в галузі ФінТех та нових технологій на регульовані ринки фінансових послуг, і якщо це так, як це проявляється?

У 2017 році розвиток галузі ФінТех активно підтримувався завдяки останнім ініціативам Національного банку України. НБУ затвердив «Комплексну програму розвитку фінансового сектору України» (Резолюція № 391 від 18 червня 2017 р.), яка включає такі ініціативи, як «Стратегія запровадження безготівкових розрахунків до 2020 року», можливість використання системи банківських ідентифікаторів для дистанційної ідентифікації та нові правила для полегшення ліцензування провайдерів платіжних послуг.

Які регуляторні перешкоди, якщо такі є, потрібно подолати ФінТех-компаніям (або компаніям з фінансових послуг, що пропонують ФінТех-продукти та послуги), які створені за межами вашої юрисдикції, для доступу до нових клієнтів у вашій юрисдикції?

Відповідно до законодавства України, кожна платіжна система, яка буде використовуватися на українському ринку, повинна бути занесена в «Державний реєстр платіжних систем».

4. Інші нормативно-правові режими / нефінансове нормативно-правове регулювання

Чи регулює ваша юрисдикція збирання/ використання/передачу персональних даних, і якщо так, то яка юридична база такого нормативно-правового регулювання та як це стосується ФінТех-компаній, які працюють у вашій юрисдикції?

Питання стосовно персональних даних регулюються Законом України «Про захист персональних даних».

Закон зобов’язує власника бази даних отримати згоду особи на обробку її персональних даних, включаючи збирання, використання та розповсюдження таких персональних даних. Персональні дані не можуть бути розповсюджені без дозволу власника даних.

Уповноваженою особою, відповідальною за контроль за персональними даними, є Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Власник персональних даних інформує Уповноваженого про обробку персональних даних, яка становить особливий ризик для прав та свобод суб’єктів персональних даних.

Чи ваші закони про конфіденційність даних застосовуються до організацій, створених за межами вашої юрисдикції? Чи ваші закони про конфіденційність даних обмежують міжнародну передачу даних?

Відповідно до Закону, передача персональних даних іноземним суб’єктам здійснюється лише у тому випадку, якщо відповідна держава забезпечує адекватний захист персональних даних. Визнається, що Держави-члени Європейського економічного простору, а також держави, які підписали «Конвенцію про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних», забезпечують належний рівень захисту персональних даних.

Будь ласка, коротко опишіть санкції, що застосовуються за невиконання ваших законів про конфіденційність даних.

Українське законодавство передбачає адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення законодавства про персональні дані. Недотримання закону про захист персональних даних може вважатися адміністративним правопорушенням із застосуванням штрафу до 17 000 грн. (близько 600 доларів США). Незаконне збирання, збереження, використання та поширення персональних даних без згоди власника є кримінальним правопорушенням і може тягнути за собою тюремне ув’язнення до п’яти років.

Чи у вашій юрисдикції є закони чи правила щодо кібербезпеки, які можуть застосовуватися до ФінТех-компаній, які працюють у вашій юрисдикції?

Кібербезпека в Україні в основному розглядається через призму державної оборони і безпеки. Тому чинне законодавство в основному фокусується на кібербезпеці у державному секторі та включає Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», Закон України «Про інформацію», Закон України «Про державну таємницю», Закон України «Про національну безпеку України», Закон України «Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації». Що стосується кібербезпеки в приватному секторі, то вищезгадані законодавчі акти встановлюють лише окремі основи та головним чином стосуються питань державної безпеки та оборони.

Проте в травні 2018 року набрав чинності новий Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки». Цей Закон передбачає спеціальне нормативно-правове регулювання телекомунікаційної інфраструктури та пунктів, що мають ключове значення для кібербезпеки. Цей законодавчий акт довіряє Національному банку України бути одним з державних органів, відповідальних за контроль над кібербезпекою. Отже, очікуються нові нормативно-правові акти НБУ щодо кібербезпеки у фінансовій (та ФінТех) сфері .

Будь ласка, опишіть будь-які вимоги стосовно боротьби з відмиванням грошей та інших фінансових злочинів, які можуть застосовуватися у вашій юрисдикції до ФінТех-компаній.

Відповідним законом про боротьбу з відмиванням грошей є Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Відповідно до Закону, регуляторами протидії відмиванню грошей в Україні є: НБУ; Державна служба фінансового моніторингу України та Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Суб’єкт первинного фінансового моніторингу повинен виконувати класифікацію своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризику. Фінансові операції/клієнти підлягають фінансовому моніторингу/due diligence, якщо сума транзакції перевищує 150 000 грн. (приблизно 5 550 доларів США).

Вимогами щодо підтвердження ідентифікації клієнта для фізичних осіб є: ПІБ; дата народження; відомості з особистих документів; домашня (зареєстрована) адреса та фактична адреса; ідентифікаційний номер платника податків; джерело грошових коштів. Для юридичних осіб: повне найменування; юридична адреса; інформація про керівництво та контролерів компанії; структура акціонерів, реєстраційний номер; і реквізити банківського рахунку. У всіх випадках мають бути відомі бенефіціари, але рівень вимог до ідентифікації залежить від типу операції та ризику.

Чи існують інші нормативно-правові регуляторні режими, які можуть застосовуватись до ФінТех-компаній , що працюють у вашій юрисдикції?

Інших нормативно-правових регуляторних режимів в Україні немає.

5. Оцінка талантів

У широкому сенсі, яка існує правова база щодо найму та звільнення працівників у вашій юрисдикції?

Чи існують особливо важкі вимоги чи обмеження, з якими компанії часто зіштовхуються?

Відповідно до Трудового кодексу України, трудові відносини в Україні встановлюються трудовим договором між роботодавцем та працівником. У трудовому договорі містяться умови зайнятості, в тому числі назва посади, опис роботи, яка повинна виконуватися працівником, зобов’язання працівника дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, обов’язок роботодавця забезпечити належні умови праці та розмір заробітної плати для виконання трудових обов’язків.

Взагалі, більшість договорів укладаються на невизначений термін. Незважаючи на те що українське трудове законодавство дозволяє роботодавцю укладати договори про встановлення строків, ці договори мають бути укладені лише з тими працівниками, чия робота за своїм характером має обмежений термін. Також можливо укласти трудовий договір «на визначений строк, установлений за погодженням сторін».

Уклавши договір, роботодавець повинен внести відповідний запис у трудову книжку працівника. Випробувальний термін не може перевищувати одного місяця для виробничих робітників або три місяці для інших працівників. З огляду на складність, пов’язану із звільненням працівників відповідно до законодавства України, роботодавці часто використовують випробувальний термін у якості законного та практичного способу перевірки придатності кандидата на посаду.

В Україні роботодавець є податковим агентом, зобов’язаним сплачувати податки на заробітну плату від імені свого працівника (18%).

Зважаючи на складність податкового режиму зайнятості, багато компаній в Україні замість трудових догорів використовують договори з фізичними особами-підприємцями. У такому випадку працівник виступає як приватний підприємець, який укладає договір з компанією на певний обсяг робіт. Ця система також дозволяє використовувати спрощений податковий режим без податку на додану вартість та зі ставкою податку для фізичних осіб-підприємців в розмірі 5% доходу.

Які обов’язкові трудові пільги, якщо такі є, мають бути надані персоналу?

Тривалість робочого тижня обмежена 40 годинами. Мінімальна заробітна плата працівника на повну ставку складає 3 723 грн. (приблизно 140 доларів США). Працівник має право на річну відпустку, мінімум 24 календарні дні. Більше ніяких додаткових обов’язкових трудових пільг немає.

Які перешкоди, якщо такі є, компанії мають подолати, щоб залучити працівників з-за меж вашої юрисдикції до вашої юрисдикції? Чи існує особлива процедура отримання дозволу для фізичних осіб, які бажають працювати в ФінТех-компаніях?

Нерезиденти мають ті ж самі права на працевлаштування в Україні, що і будь-який громадянин України. Проте перш ніж почати працювати в Україні, нерезиденти повинні надати певні документи. Перший – це дозвіл на роботу. Оскільки Україна не належить до ЄС, дозвіл на роботу є обов’язковим для громадян ЄС та інших країн. Після отримання дозволу на роботу нерезидент може подати заявку на отримання дозволу на проживання, що є другим обов’язковим документом, необхідним для працевлаштування.

6. Технології

Будь ласка, коротко опишіть, яким чином у вашій юрисдикції захищаються інновації та винаходи.

Українське законодавство захищає такі види інтелектуальної власності як: літературні та художні твори; комп’ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.. На сьогоднішній день законодавство про інтелектуальну власність України окремо не захищає вихідний код, проте ці продукти можуть бути захищені у якості авторських прав.

Очікується, що новий “Закон про права інтелектуальної власності” набере чинності до кінця 2018 року.

Будь ласка, коротко опишіть, як у вашій юрисдикції діє право інтелектуальної власності.

Україна ратифікувала основні міжнародні та європейські міждержавні договори та конвенції/системи щодо прав інтелектуальної власності: «Паризьку конвенцію», «Бернську конвенцію», «Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про  авторське право», «Договір про патентну кооперацію», «Мадридську систему», «Гаазьку систему»,  Угоду ТРІПС, тощо. Також Україна має шість законів, що стосуються прав інтелектуальної власності з метою захисту винаходів, промислових зразків, торговельних марок, промислового обладнання та авторських прав проти шахрайства. Поки що не існує жодного закону про порушення чи підробку торговельних марок.

Продукти та методи (процеси) можуть бути запатентовані в Україні як винаходи або корисні моделі, відповідно. Корисна модель має бути новою та здатною для застосування в промисловості. Патенти на винаходи та корисні моделі реєструються Міністерством економічного розвитку та торгівлі України через Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності». Патент або інше право інтелектуальної власності може бути здійснено його власником або ліцензіатом з правом заборони використання права на умовах ліцензії. Патент на винахід захищається протягом 20 років.

Торговельна марка може бути зареєстрована в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України, якщо реєстрація не порушає суспільний лад або принципи гуманності та моральності, і якщо не буде застосовано жодних підстав для відмови у реєстрації. Особа, яка використовує незареєстровану торговельну марку, не має права забороняти іншим користуватися цією торговельною маркою без його згоди. Проте ця особа може подати заперечення на реєстрацію іншої заявки на цю торговельну марку та вимагати відмови у реєстрації в суді. Торговельна марка захищається протягом 10 років. Захист може бути поновлений безстроково протягом 10 років за раз.

Зразки також можуть бути зареєстровані Міністерством економічного розвитку та торгівлі України. Промисловий зразок захищається протягом 10 років. Власник незареєстрованого зразка може мати право вимагати відшкодування збитків у випадку несанкціонованого розкриття інформації, особливо якщо таке розкриття є нечесною конкуренцією. Окрім цього, закон визнає право попереднього, добросовісного користувача зразка, який згодом реєструється іншою особою, на продовження користування цим зразком безкоштовно.

Авторське право – це сукупність прав, що належать фізичній особі щодо твору мистецтва, літератури чи науки. Україна має зобов’язання згідно з “Угодою про асоціацію між Україною та ЄС” запровадити таку вимогу щодо фотографій та програмного забезпечення. Авторське право охоплює лише вираження ідей та концепцій. “Угода про асоціацію” вимагає від українського законодавства визнання того, що роботодавець виключно володіє майновими правами на будь-яке програмне забезпечення, створене працівником під час виконання своїх обов’язків або в результаті виконання інструкцій роботодавця (якщо інше не передбачено трудовим договором). Захист авторських прав надається з моменту створення твору і не вимагає реєстрації та інших формальностей. Авторське право може бути зареєстроване в Міністерстві економічного розвитку та торгівлі України. Майнові права захищаються протягом 70 років після смерті автора (застосовуються деякі винятки).

Щоб захистити чи забезпечити виконання прав інтелектуальної власності у вашій юрисдикції, вам потрібно володіти місцевими/національними правами, чи можете ви забезпечити виконання інших прав (наприклад, чи застосовуються будь-які міждержавні договори або права, які діють в декількох юрисдикціях)?

Для забезпечення захисту прав інтелектуальної власності компанія повинна мати їх місцеву реєстрацію в Україні.

Як ви використовуєте або монетизуєте інтелектуальну власність у вашій юрисдикції, і чи існують якісь особливі правила чи обмеження стосовно такого використання або монетизації?

З метою монетизації інтелектуальної власності  українські компанії використовують ліцензійні угоди. Ліцензійні угоди не підлягають обов’язковій реєстрації, і вони набирають чинності з дня їх підписання. У той же час, у випадку, якщо Ліцензіар або Ліцензіат хотіли б уникнути будь-яких ризиків, які можуть виникнути у зв’язку з такою угодою, ліцензійна угода може бути зареєстрована в Державному патентному відомстві України.