Як відомо, у грудні 2017 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» (Закон), який набув чинності в Україні з 6 лютого  2018 року.

Закон, як виходить з його назви, спрямований на принаймні часткове розв’язання такої соціально значущої проблеми, як ухилення одного із батьків від виконання свого обов’язку з утримання дитини.

Виконання обов’язку

Попри наявність у відповідному Законі (зокрема, у редакції, підготовленій до другого читання) певних юридичних недоліків, на яких свого часу наголошувало, в тому числі, Головне юридичне управління Апарату Верховної Ради України (зокрема, це стосується недостатньої урегульованості окремих аспектів, що стосуються механізму виконання запропонованих Законом примусових заходів, а також наявності у Законі ряду змін до всіх чинних процесуальних кодексів, які, власне, не стосуються предмета врегулювання зазначеного Закону), загалом названий вище Закон запроваджує ряд новел, які можуть справити позитивний вплив на ситуацію з ухилення від сплати аліментів в Україні.

При цьому той факт, що ситуація, яка склалася у сфері сплати аліментів, потребувала реагування з боку законодавця, сам по собі не викликає сумнівів, адже відповідна статистика є досить невтішною. Зокрема, за даними, наведеними Міністерством юстиції України (про які зазначалось у відповідній пояснювальній записці до законопроекту), станом на вересень 2017 року на виконанні в органах Державної виконавчої служби перебувало близько 540 тисяч виконавчих документів про стягнення аліментів. При цьому близько п’ятої частини таких виконавчих документів було видано щодо заборгованості, яка сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці. А це свідчить про те, що охоронюване законом право більш ніж півмільйона дітей на відповідне утримання з боку батьків було порушене.

При цьому до порушення зобов’язань щодо сплати аліментів у багатьох випадках призводять не об’єктивні причини, такі як, наприклад, фактична фінансова неспроможність, а суто суб’єктивні фактори, тобто банальне небажання сплачувати аліменти та, відповідно, вжиття боржником усіх можливих заходів для уникнення такої сплати. Причини подібного ухилення можуть бути різними, однак загалом вони здебільшого викликані відповідними конфліктами, що очікувано виникають між батьками у процесі розлучення та встановлення опіки над дитиною. Однак, оскільки головним потерпілим у такій ситуації стає дитина, наявність відповідних конфліктів та складність їх врегулювання жодним чином не можуть виправдовувати ухилення батьків від свого обов’язку щодо належного утримання дитини, а відтак, згадані вище суб’єктивні фактори, безумовно, потребують відповідного впливу на них шляхом законодавчого врегулювання. Серед найсуттєвіших нововведень, запроваджених вищезгаданим Законом, можна відзначити введення ряду нових заходів відповідальності за аліментну заборгованість та відповідних механізмів їх застосування.

Так, наприклад, вищезгаданим Законом внесено зміни до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Ці зміни, зокрема, уповноважують державного виконавця, без звернення до суду, власною мотивованою постановою застосовувати до боржника, чия заборгованість зі сплати аліментів перевищує суму вказаних платежів за шість місяців, ряд обмежувальних заходів, а саме:

  • встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України — до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
  • встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами — до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
  • встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, — до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
  • встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання — до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Варто відзначити, що такі заходи, як тимчасове обмеження права виїзду за кордон і, особливо, обмеження у праві керування транспортними засобами, з цілком очевидних причин можуть стати вельми ефективними важелями для спонукання недобросовісних боржників до виконання свого обов’язку. Адже якщо обмеження стосовно полювання та користування вогнепальною зброєю не охоплюють значного суб’єктного складу та не спричиняють у разі їх застосування особливо критичних незручностей, то неможливість виїхати за межі України (приміром, на відпочинок) і, тим більше, неможливість користуватись власним автомобілем суттєво обмежують боржника у користуванні благами, які для багатьох є досить важливими. Ефективності цих заходів також сприятиме і запроваджений Законом порівняно простий механізм їх застосування — постановою державного виконавця без звернення до суду.

При цьому законодавець, звісно, забезпечив можливість судового оскарження відповідних дій державного виконавця, а також захистив права окремих категорій осіб у контексті застосування до них обмеження у праві керування транспортними засобами.

Так, відповідними змінами передбачено, що тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосоване у ряді випадків, зокрема:

  • встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування;
  • використання боржником транспортного засобу у зв’язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю;
  • проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції;
  • розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.

Виробити механізм

Також вищесказаним Законом до Кодексу України про адміністративні правопорушення введено нову статтю — статтю 1831 «Несплата аліментів». Цією статтею за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, встановлено відповідальність у вигляді виконання суспільно корисних робіт на строк від 120 до 240 годин. Питання про притягнення до відповідальності за вказане правопорушення розглядається судом на підставі протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, складеного відповідним державним виконавцем згідно з нормами частини 12 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та надісланого до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.

При цьому сам вид відповідальності у вигляді суспільно корисних робіт також є новелою, запровадженою вищевказаним Законом, шляхом внесення до Кодексу України про адміністративні правопорушення статті 311, згідно з якою суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких визначає відповідний орган місцевого самоврядування.

У свою чергу, внесеною до Кодексу України про адміністративні правопорушення главою 31а визначено відповідний порядок виконання постанови про застосування суспільно корисних робіт, в якому врегульовано процедуру та порядок виконання призначених суспільно корисних робіт, обчислення їх строків, нарахування плати тощо.

Також цим Законом запроваджено ряд незначних змін до таких законів України, як Закон України «Про дорожній рух», «Про Державну прикордонну службу України», «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», «Про Національну поліцію», які загалом покликані забезпечити можливість фактичного виконання вищеописаних засобів відповідальності боржників за несплату аліментів.

Крім того, відповідними змінами до Закону України «Про судовий збір» у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів заявників звільнено від сплати судового збору.

Загалом, попри певну, вже раніше згадану, юридичну недосконалість зазначеного Закону та деяку невизначеність щодо суто практичних механізмів реалізації деяких введених вказаним Законом заходів вважаємо, що цей Закон, безумовно, не будучи спроможним повністю розв’язати проблему ухилення від сплати аліментних платежів, усе ж таки справить позитивний вплив на поточний стан виконання відповідних рішень щодо стягнення аліментної заборгованості та спричинить у цьому питанні позитивну динаміку за умови його належного застосування та виконання.

Олександр Савченко, юрист практики вирішення спорів, спеціально для «Судового вісника» №5 (145), 25.05.2018