Про проблему рейдерства, в тому числі аграрного, а також про його нищівні наслідки для вітчизняної економіки та інвестиційного іміджу України говорять вже не один рік поспіль. Перспективи в одну мить втратити налагоджений бізнес, повернення якого потребуватиме великих часових і фінансових затрат, нерідко «стримує» вітчизняних та відлякує потенційних іноземних інвесторів.

Найбільш розповсюджені інструменти, які використовують рейдери

Варто зазначити, що зміст поняття «рейдерство» до цього часу так і не був визначений на законодавчому рівні. Тому нерідко рейдерством називають будь-які дії, внаслідок яких був змінений власник активів, незалежно від того, яким шляхом (законним чи незаконним) відбулися відповідні зміни.

Як свідчить практика, поняття «аграрне рейдерство» зазвичай використовують для характеристики комплексу незаконних дій, спрямованих на захоплення та подальше відчуження урожаю агровиробника. Таке захоплення може відбуватися як шляхом реалізації плану атаки, в результаті якого рейдери отримують тимчасовий контроль над активами об’єкта атаки, так і суто «силовим» шляхом – без жодних підстав і документів.

Якщо говорити не про суто силове захоплення, то процес реалізації плану атаки можна умовно поділити на дві стадії. Перша – «прихована» стадія, коли рейдери отримують документи/вносять зміни у відомості, що містяться в державних реєстрах, які дозволяють встановити тимчасовий контроль над об’єктом атаки. Для цього часто використовуються підроблені документи (наприклад, протоколи загальних зборів, договори та ін.), подаються завідомо безпідставні позови, для забезпечення яких вживаються заходи у вигляді накладення арешту, тощо. В результаті рейдери отримують формально законні підстави для подальших дій зі встановлення фізичного контролю над активами..

Друга – відкритий конфлікт, коли на підставі отриманих документів відбувається встановлення фізичного контролю над активами об’єкта атаки, збір та реалізація сільськогосподарської продукції.

Серед найбільш популярних інструментів, які використовують рейдери, можна назвати такі:

  • «Сумнівні» судові рішення (наприклад, ухвала про арешт врожаю з подальшою передачею на зберігання підконтрольній рейдерам особі; рішення, яким змінюється єдиний учасник товариства);
  • Внесення змін до державних реєстрів на підставі підроблених документів (наприклад, зміна орендаря земельної ділянки, на якій знаходиться врожай);
  • Домовленість з керівником/одним із власників підприємства, які сприяють встановленню контролю над об’єктом атаки (наприклад, підписання таким керівником договорів, що суперечать інтересам агропідприємства).

Залежно від об’єкта атаки, відповідні інструменти можуть комбінуватися або застосовуватися окремо.

Методи протидії

Насамперед, потрібно розуміти, що панацеї від рейдерства (в тому числі аграрного), на жаль, не існує. Однак існують механізми, які дозволять значно ускладнити та зробити більш затратним процес захоплення конкретного об’єкта атаки, що знижує його привабливість для рейдерів.

Для визначення набору превентивних заходів для конкретного агровиробника проводиться аудит компанії/групи компаній, що входять до однієї структури, та виявляються потенційно «слабкі» місця, якими можуть бути:

  • недоліки в оформленні правовідносин оренди з власниками земельних ділянок;
  • «ненадійні» бізнес-партнери та топ-менеджмент;
  • «неоптимальна» структура групи компаній;
  • активи з «проблемною історією»;
  • значний розмір заборгованості перед контрагентами тощо.

Залежно від переліку виявлених під час аудиту «слабких» місць, визначається набір заходів, які можуть ускладнити процес захоплення та зробити об’єкт менш цікавим для рейдерів. Окрім превентивних заходів, які розробляються для кожної компанії індивідуально, існує низка дій, які допоможуть своєчасно виявити рейдерську атаку та вжити заходів протидії або навіть зупинити її на початковій стадії.

Серед прикладів найбільш розповсюджених превентивних заходів та способів виявлення атаки на її начальних стадіях варто відзначити наступні:

  • систематичний моніторинг державних реєстрів на предмет внесення до них змін;
  • систематична перевірка інформації на веб-порталі Судова влада щодо подання позовів до компанії/групи компаній, вжиття заходів забезпечення позову в межах наявних судових справ, накладення арештів у межах кримінальних проваджень;
  • контроль заборгованості перед контрагентами;
  • забезпечення фізичної охорони полів, на яких посіяний майбутній врожай;
  • правильне структурування групи компаній та активів;
  • «підготовка» до можливої рейдерської атаки (визначення осіб, відповідальних за можливі напрямки протидії, та орієнтовного переліку їхніх дій на випадок атаки);
  • контроль за діяльністю топ-менеджерів компанії.

Якщо агропідприємство все ж таки стало об’єктом рейдерської атаки, потрібно пам’ятати, що ефективність заходів протидії напряму залежить від швидкості реагування на ситуацію та забезпечення паралельного вжиття необхідних заходів. Як і у випадку з превентивними заходами, необхідні заходи протидії визначаються залежно від конкретної ситуації та можуть включати:

  • судовий напрямок (подання позовів, заяв про скасування заходів забезпечення позову, апеляційних скарг тощо);
  • звернення до правоохоронних органів;
  • звернення зі скаргами/заявами до інших компетентних органів – Міністерства юстиції України, у складі якого діє «антирейдерська» колегія, Міжвідомчої комісії з питань захисту прав інвесторів, протидії незаконному поглинанню та захопленню підприємств, Антирейдерського аграрного штабу та ін.;
  • інформаційний напрямок – висвітлення ситуації в засобах масової інформації та соцмережах для привернення уваги громадськості й виведення конфлікту в публічну площину.

Майже в усіх випадках для протидії рейдерській атаці необхідне застосування комплексу заходів та одночасна реалізація кількох напрямків.

Чи дійсно законодавчі зміни зможуть покращити ситуацію

Із завидною регулярністю для боротьби з рейдерством створюються нові органи, реєструються так звані «антирейдерські» законопроєкти, які за заявами їхніх ініціаторів, здатні кардинально зменшити кількість захоплень. Не так давно вчергове був «оновлений» склад так званої антирейдерської комісії, для допомоги постраждалим від незаконних дій державних реєстраторів був створений Офіс протидії рейдерству, який діятиме тимчасово.

Оцінюючи потенційний вплив зазначених змін на проблему рейдерства, потрібно враховувати, що недостатня ефективність заходів у боротьбі з рейдерством, насамперед, зумовлюється тим, що відповідальність за рейдерські атаки обмежується рівнем «виконавців». Тобто реальні несприятливі наслідки настають тільки для осіб, які займалися безпосередньою реалізацією плану атаки (наприклад, реєстратори, нотаріуси). При цьому організатори та замовники захоплення будь-якої уникають відповідальності. Така безкарність, вочевидь, не сприяє скороченню кількості рейдерських захоплень. Отже, навряд чи варто розраховувати на те, що лише внесення чергових змін у законодавство, а також створення нових органів зможе суттєво вплинути на кількість рейдерських захоплень.

Юлія Стусова, cтарший юрист, спеціально для видання «Юридична газета»