В арсеналі інструментів, наданих адвокату, особливе місце займає адвокатський запит.

Закон надає адвокату право звертатися з адвокатськими запитами, в тому числі на отримання копій документів, до:

  • органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб;
  • підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань;
  • до фізичних осіб (за їх згодою).

У той же час посадові особи зазначених органів та організацій дуже неохоче розлучаються з наявною у них інформацією. У багатьох випадках адвокат отримує формальну відписку, з посиланням на недоліки в самому запиті, обмеження, пов’язані з запитуваною інформацією. Часто запит взагалі залишається без відповіді. Іноді адвокат отримує інформацію, але абсолютно не пов’язану з тією, що він запитував.

Отже, направлення запиту – це лише половина справи. Потрібно докласти зусиль, щоб адресат не мав ніякої можливості відмовити вам у наданні інформації або документів на адвокатський запит.

Надати не можна відмовити

Закон визначає адвокатський запит як письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємствам, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань щодо надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

У цій статті ми не будемо торкатися питання зловживань, а мова піде про застосування адвокатського запиту саме з метою належного здійснення адвокатської діяльності.

Оформлення

При оформленні адвокатського запиту потрібно пам’ятати про необхідність підтвердження повноважень адвоката, який його склав. Тому до адвокатського запиту обов’язково додаються завірені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордери або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відсутність зазначених документів тягне за собою визнання адвокатського запиту оформленим неналежним чином та є підставою для відмови в наданні інформації, яку  запитує адвокат.

При цьому законодавець прямо забороняє вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів.

Почастішали випадки формальної відмови у наданні інформації на адвокатський запит з мотивуванням, що до запиту додається оригінал ордеру, а не його копія, як вимагає закон. Тому не потрібно намагатися бути правильніше всіх і прикладати до запиту саме завірену копію ордера. Інша справа, що сам ордер, а значить і його копія, повинні бути оформлені правильно.

Часто до запиту прикладається копія лише титульної сторінки ордеру. Однак на звороті ордеру адвокат або керівник адвокатського об’єднання (бюро) зобов’язані вказувати про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги (пункт 14 Положення про ордер на надання правової допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №36). Тобто до запиту повинна додаватися копія і зворотного боку ордеру, незалежно від того, є там обмеження чи ні. В іншому випадку відмова фактично гарантована.

Зміст запиту

Варто пам’ятати, що адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз’яснень положень законодавства. Тому, питання слід ставити так, щоб це не могло трактуватися як звернення за консультацією.

Адвокатський запит повинен бути максимально зрозумілим і обґрунтованим.

Часто адвокати нехтують зазначенням в запиті посади, ПІБ керівника органу (підприємства, установи, організації), якому адресований адвокатський запит. Дійсно, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містить обов’язок адвоката в адвокатському запиті вказувати такі дані. Однак, без їх зазначення складно буде притягти таку особу до відповідальності у визначених законом випадках, про які йтиметься далі.

Часто адресати, не бажаючи відповідати на адвокатський запит, посилаються на те, що запитувана інформація або документи – з обмеженим доступом. І також часто це є не зовсім правдою.

Слід пам’ятати, що інформація з обмеженим доступом – це конфіденційна, таємна та службова інформація (частина 1 статті 21 Закону України «Про інформацію»). Кожен вид інформації має свої особливості, які доцільно вивчити.

Існують обмеження в наданні інформації та документів, отриманих в ході досудового розслідування.

Однак також слід пам’ятати, що обмеженню в доступі підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої обмежений (частина 7 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). Тобто, якщо документ містить як інформацію з обмеженим доступом, так і без такого, то орган або підприємство, установа, організація зобов’язані надати інформацію за запитом в частині, доступ до якої необмежений, наприклад, шляхом закриття інформації з обмеженим доступом при виготовленні копії документу.

Термін надання інформації/документів і відповідальність за ненадання

Частина 2 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає обов’язок для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, яким направлено адвокатський запит, надати повну відповідь не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту. Днем отримання запиту вважається день здійснення відмітки про отримання – в разі подання до канцелярії, або день надходження листа до установи/органу – в разі поштового відправлення.

Звичайно, є винятки, якщо адвокатський запит стосується надання великого обсягу інформації або вимагає пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження.

Однак на практиці термін надання відповіді на адвокатський запит часто порушується, або, як зазначалося вище, запити попросту ігноруються.

Закон передбачає можливість притягнення особи, винної у неправомірній відмові у наданні інформації, несвоєчасному або неповному наданні інформації, наданні інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит. Відповідно до частини 5 статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, такі дії тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від 425 грн до 850 грн. А повторне вчинення протягом року аналогічного злочину злочин тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 1020 грн до 1360 грн або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин (частина 9 зазначеної статті).

Досить багато судових справ з даної тематики і не доводяться до логічного завершення (закінчення строку притягнення до відповідальності, відсутність складу правопорушення і т.д.), але останнім часом збільшується кількість справ, де винні всі ж були покарані за свої неправомірні дії.

Як вже зазначалося вище, доцільно відразу при складанні адвокатського запиту визначити посадову особу відповідного органу, підприємства, установи або організації, куди направляється запит. Саме така особа підлягає притягненню до відповідальності у передбачених законом випадках.

При цьому слід пам’ятати, що посадова особа, на ім’я якого було адресовано адвокатський запит, може нести відповідальність:

  1. в загальному порядку;
  2. за дисциплінарними статутами (військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, поліцейські).

У першому випадку адвокат звертається до Ради адвокатів відповідного регіону із заявою про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченою статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За результатами розгляду такої заяви Рада адвокатів регіону складає протокол про адміністративне правопорушення та передає його до суду. Суд розглядає протокол і приймає відповідне рішення.

Якщо ж посадова особа несе відповідальність за дисциплінарним статутом, адвокат звертається до Ради адвокатів регіону із заявою про складення клопотання про проведення службового розслідування або службової перевірки та про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

За результатами розгляду Рада адвокатів регіону складає клопотання про проведення службового розслідування або перевірки та передає його до відповідного органу.

Перспектива

Не можна обійти і питання регулювання адвокатського запиту в проекті нового Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (законопроект №9055), який не обговорював ще певний тільки дуже ледачий.

Зокрема, даний проект передбачає залучення до адвокатського запиту оригіналу ордеру, доручення установи, уповноваженої на надання безоплатної правової допомоги. Термін, в який може бути продовжений відповідь на запит, скорочується до 10 днів.

При цьому вводиться відповідальність за зловживання правом на адвокатський запит. Таким зловживанням, зокрема, вважається:

  1. направлення адвокатського запиту для отримання інформації, не пов’язаної з наданням правової допомоги клієнту;
  2. використання інформації, отриманої на адвокатський запит, для інших цілей, ніж надання юридичної допомоги клієнту;
  3. розголошення інформації, отриманої на адвокатський запит, в певних випадках.

Коли ці зміни наберуть чинності, прогнозувати важко, оскільки навколо цього законопроекту точаться запеклі дискусії.

Однак в частині введення відповідальності за зловживання правом на адвокатський запит законодавцю слід бути дуже обережним, щоб не перетворити це в засіб неправомірного тиску з боку відповідних органів і інших структур на адвокатуру.

Підводячи підсумок, слід зазначити, що адвокатський запит, за умови його правильного оформлення і наявності в адвоката бажання довести справу до кінця, може бути досить ефективним інструментом для отримання необхідної інформації. Згодом буде зрозуміло, що за вчинення правопорушення може настати відповідальність, і краще надати відповідь на запит, ніж формально відписатися або проігнорувати його. А, значить, ми на правильному шляху.

 

Олександр Кренець, радник, спеціально для видання «Юридична практика»