Фонд гарантування продовжує судові тяжби з власниками і топ-менеджерами банків-банкрутів. У цьому році він пробує новий інструмент — колективні позови до пов’язаних з банками особам. Загальна сума претензій — понад 80 млрд грн.

За попередніми даними, в судах вже перебувають або незабаром будуть передані колективні позови до пов’язаних осіб понад 40 банків, що лопнули. Суть звинувачення — нанесення шкоди банкам і кредиторам. Сума позову до кожного солідарного відповідача буде еквівалентна повній сумі збитків, які були нанесені фінустанові. Як заявляли в Фонді в кінці минулого року, загальна сума позовів, які будуть подані до суду в 2018 році — 85,5 млрд грн.

Серед фінустанов, за якими ФГВФО вже ініціював розгляди, тільки три великих банки — «Форум» Вадима Новинського, Брокбізнесбанк Сергія Курченко та «Хрещатик». У планах Фонду на цей рік — колективні позови до осіб, повязаних з «Надра» Дмитра Фірташа, Імексбанк депутата Леоніда Клімова та VAB Банк Олега Бахматюка. Вся решта —переважно невеликі фінустанови.

Чи є у держави шанси залучити до відповідальності керівництво і акціонерів банків банкрутів?

П’ять тисяч звинувачень

Великі надії ФГВФО покладає на результати першого повноцінного forensic-аудиту банку Хрещатик. Їх в квітні Фонд презентував публічно. Аудитори підрахували, що перед банкрутством з банку було виведено 6,9 млрд грн при загальній сумі активів в 8 млрд. Крім опису схем, за допомогою яких витекли ці гроші, у Фонді назвали імена «топів» Хрещатика, відповідальних за їх реалізацію. Таких виявилося багато. ФГВФО вже подав понад 70 позовів про вчинення ними кримінальних злочинів. Загальна сума претензій — 3.3 млрд грн. За словами заступника голови Фонду Андрія Оленчика, позови стосуються не тільки топ-менеджменту, а й середньої ланки, наприклад, членів кредитних комітетів.

До походів до суду доведеться підготуватися і «топам» інших банків. У лютому цього року Андрій Оленчик розповідав «Мінфіну», що Фонд подав колективні позови до пов’язаних осіб восьми неплатоспроможних фінустанов, яких налічувалось більш ніж дві сотні. Тоді ж до передачі в суд готувалося ще 34 пакети аналогічних документів. В усіх випадках мова йшла про майнову відповідальність менеджменту.

«Вони ухвалювали рішення щодо виведення коштів з банків. Значить, ми можемо звинуватити їх в виникненні збитку — якщо не внаслідок умисних дій, то, як мінімум, внаслідок бездіяльності. Ми хочемо торкнутися якомога ширшого кола відповідальних осіб, щоб всі зрозуміли, що ми про них знаємо і нічого просто так не залишимо», — пояснив Оленчик.

Як уточнює екс-менеджер банку Форум Олександр Ярецький, який проходить відповідачем за позовом Фонду, ФГВФО посилається на статті 42 і 58 Закону про банки і банківську діяльність, які описують відповідальність керівників і пов’язаних осіб банків.

«Фонд стверджує, що зазначені статті відносяться до спеціальних деліктів (з лат. Delictum — провина, правопорушення, — ред.), які встановлюють відповідальність за нанесення шкоди незалежно від вини підозрюваного. Виходить, якщо з банком щось станеться, співробітник банку буде відповідати в будь-якому випадку, незалежно від провини, вірніше, її відсутності», — каже Ярецкий.

На своїй сторінці в Facebook він опублікував лист Фонду з повним переліком банків, до пов’язаних осіб яких готувалися позови.

До сих пір Фонд не досяг якихось успіхів у позовах проти менеджменту банків-банкрутів. Під управлінням ФГВФО знаходиться 92 фінустанови, що «лопнули». В цілому Фонд подав у правоохоронні органи майже п’ять тисяч заяв про порушення в цих банках. Загальна сума збитку — 340 млрд грн. Але до вироків справа дійшла в лічених випадках, причому за ґрати не відправився жоден з фігурантів кримінальних проваджень.

Зокрема, колишній голова правління банку Таврика Анатолій Дробязко отримав умовний термін за звинуваченням в «службовій недбалості». Такий же вердикт з аналогічними формулюваннями суд виніс і екс-главі Енергобанку Аллі Вольской. Одна з найгучніших справ «банкопаду» — шахрайство в банку Михайлівський — також закінчилося нічим. В ході її розслідування було заарештовано СЕО банку Ігор Дорошенко. На короткий час навіть з’явилася надія, що справедливість восторжествує. Але справа досі не закрита, а самого Дорошенко ще влітку 2017 року відпустили під домашній арешт.

Перший раунд «колективного розгляду» по банку «Форум» Фонд також програв. У судовому рішенні претензії ФГВФО названі «неаргументованими і безпідставними».

Втім, на швидкий результат у Фонді і не розраховують. За словами директора-розпорядника ФГВФО Костянтина Ворушиліна, предметно говорити про подальші дії можна буде тільки в кінці року.

Мистецтво доказів

Як правило, Фонду дуже складно довести причетність до банкрутства конкретної особи. За словами керуючого партнера адвокатської фірми Goro Legal Дмитро Овсія, під підозру можуть потрапити не тільки самі менеджери, а й їхні близькі родичі або власники, або керівники компаній, що належать власникові банку.

«Доведення банку до неплатоспроможності є кримінальним злочином. Але Фонду важко доводити як саму пов’язаність осіб з банком, так і причинно-наслідковий зв’язок між шкодою і порушенням операцій з пов’язаними особами. Це залежить від якості підготовлених Фондом документів », — вважає Овсій.

Більш того, навіть доказів причетності конкретної людини до банкрутства банку може виявитись недостатньо. Як пояснює юрист АФ Pragnum Ігор Бенько, потрібно переконати суд в тому, що підозрюваний отримав від банкрутства конкретну матеріальну вигоду — прямо або опосередковано.

За словами Ярецького, Фонд вважає, що оскільки відповідачі не оспорюють рішення НБУ про визнання банку неплатоспроможним, це автоматично означає, що вони визнали свою провину в нанесенні збитку банку.

«Збиток Фонд протиправно ототожнює з недостатністю майна. Остання визначається як різниця між сумою визнаних вимог кредиторів за реєстром і оціночною вартістю активів банку», — констатує він. Наприклад, в колективному позові до пов’язаних осіб банку «Форум», сума претензій Фонду склала 1,99 млрд.грн. Саме така, за підрахунками ФГВФО, різниця між розміром зобов’язань банку перед кредиторами (9,16 млрд грн) і оціночною вартістю ліквідаційної маси банку (7,17 млрд грн).

Така логіка спрощує завдання юристам ФГВФО — виявити конкретних винуватців неплатоспроможності, а також ступінь впливу на ситуацію з банком кожного з них не так просто. За словами юриста ЮФ Evris Юрія Мосунова, переважна більшість ключових рішень банків-банкрутів приймалася колегіально, тому у Фонду можуть виникнути труднощі з обґрунтуванням точного обсягу збитків щодо кожного з відповідачів.

За словами Бенько, перспективи у таких судових процесів є, але для початку потрібно зрозуміти, чи зможе Фонд стягнути з пов’язаної особи будь-яке майно. «Навіть якщо провина доведена, це не заважає відповідачу оперативно передати своє майно на користь третіх осіб. В таких обставинах стягнути його неможливо”, — говорить Бенько.

Погіршує ситуацію те, що саме поняття провини в українській судовій практиці може трактуватися неоднозначно. Як зазначає Віктор Дубовик з ЮК Волхв, суду належить визначити ступінь навмисності дій менеджменту банку. Проявлятися це може у вигляді умислу або ж необережності — як вважатиме суддя.

Битва тактик

Сотні однотипних позовів натякають на те, що Фонд гарантування готує плацдарм до ширшого наступу, в рамках якого з’являться судові процеси не тільки в кримінальної, а й у цивільній площині. Таким шляхом простіше стягнути майно відповідача.

«Доведеність в кримінальному процесі впливає і на цивільні позови до такої особи: довівши хоч десь провину і зв’язок зі збитком, Фонд отримує можливість отримати позитивний результат і за іншим напрямом. І навпаки», — зазначає Дмитро Овсій.

З іншого боку, діючи таким чином, Фонд сам ризикує спровокувати ряд зустрічних позовів проти себе.

За словами Ярецького, позиція ФГВФО містить ряд правових недоліків. «По-перше, Фонд сам виступає позивачем, що вже неправомірно, оскільки, збиток був нанесений банкам, а не безпосередньо державним органам приватизації. По-друге, ФГВФО пред’являє позивачам солідарні вимоги, проігнорувавши різні терміни роботи і різні посади відповідачів. По-третє, в позовній заяві не доведений склад цивільного правопорушення», — розповідає він.

Як зазначає Бенько, Фонду в будь-якому випадку варто готуватися до тривалих розглядів. Частина з яких може затягнутися аж до остаточної ліквідації банку-банкрута (5 років з моменту визнання неплатоспроможним).

Але навіть у разі перемоги, відшкодування збитку Фонд отримає пост-фактум — вже після того, як власними силами розрахується з кредиторами банкрута.

Джерело:  minfin.com.ua