Законодавчий захист прав кредитора у процесі банкрутства залишається актуальним питанням, вважають опитані агентством «Інтерфакс-Україна» юристи. Старший юрист юрфірми Evris Сергій Донков нагадує, що практика банкрутства в Україні динамічно розвивається з урахуванням як історично існуючої конструкції конкурсного процесу, так і світової практики.

При цьому у 1992-1999 рр. закон про банкрутство являв собою завершальну стадію процедур примусового стягнення кредиторської заборгованості аж до ліквідації юридичної особи-боржника з подальшим списанням непогашених боргів. Прийнятий у 1999 році закон про банкрутство включав процедури конкурсного провадження, запроваджував інститут професійних арбітражних керуючих, які здійснюють функції формування ліквідаційної маси, зовнішнього контролю та управління боржником, реалізації активів і розрахунку з кредиторами.

«На жаль, в цей період в Україні була обрана так звана «про-дебіторська» модель закону про банкрутство, тобто спрямована, перш за все, на збереження діяльності боржників, що в період кризи взаєморозрахунків було економічно недоцільно. Ця модель, незважаючи на численні зміни, внесені протягом 17 років, не особливо змінилася, в результаті чого процедури банкрутства дуже тривалі, дорогі, малоефективні в досягненні головної мети – розрахунків з кредиторами», – зазначив юрист.

За його словами, міжнародні експерти оцінюють середню результативність процедур банкрутства в Україні – 9 центів на $ 1 заборгованості.

Як зазначив С.Донков, при виборі моделі процедур банкрутства головну роль зіграли незакінчена приватизація, ризик перерозподілу майна підприємств з високою часткою державних корпоративних прав через процедури банкрутства, оминаючи процедури приватизації, які наповнюють бюджет країни.

«Роки йдуть, а законодавець все так само блокує реалізацію держмайна для погашення заборгованості підприємств – об’єктів держуправління, роблячи невигідною і ризикованою роботу у держсекторі для всіх суб’єктів господарювання. Процедури банкрутства підприємств з державною часткою у статутному капіталі тривають роками, деякі – понад 10 років», – сказав він.

Разом з тим, за оцінкою юриста, в даний час «філософія закону про банкрутство змінюється на користь захисту прав кредиторів», зокрема, істотно спрощуються критерії безспірності боргу ініціюючого кредитора, скасовується обов’язкова умова проходження кредитора через виконавче провадження.

«Таким чином, знімається маса бар’єрів для відкриття справи про банкрутство. Значно посилюється роль заставних кредиторів у процесі. Однак «священна корова» – державна власність – так само залишається під забороною. Будемо сподіватися, що незабаром запрацює новий закон про приватизацію держмайна, і законодавця перестануть переслідувати страхи тіньової приватизації», – сказав він, наголосивши на необхідності подальшого реформування законодавства про банкрутство.

«Просто неприпустимо після відкриття справи про банкрутство залишати «біля керма» підприємства-боржника керівника, який фактично довів його до банкрутства. У розпорядженні майном арбітражний керуючий – розпорядник майна повинен розпоряджатися майном, а не бути стороннім спостерігачем і аналітиком з обов’язком охороняти майно і виявляти всю конкурсну масу», – сказав він.

С.Донков також висловив думку, що санація повинна бути тільки досудовою, добровільною. Це останній шанс боржника домовитися з кредитором про реструктуризацію боргу і уникнути банкрутства.

«Не можна відновлювати платоспроможність примусово, в рамках судового процесу, кредиторів це не цікавить», – резюмував юрист.

У свою чергу, старший юрист практики судових спорів юрфірми Integrites Орест Цимерман вважає, що ситуація з банкрутствами не відрізняється від будь-яких інших практик захисту інтересів бізнесу в національній юрисдикції.

«Накопичено значний досвід зіткнень із законодавчими колізіями, процесуальними зловживаннями і відсутністю уніфікованого підходу судів. Для непрофесійних гравців сфери така ситуація яскраво ілюструє значення відомого вислову про те, що у відкритому морі і в суді твоя доля тобі не належить», – сказав він.

В цілому, на думку юриста, державі не варто вирішувати комплексні проблеми з пріоритетом на додаткові норми або цілі кодекси. “Зусилля слід направляти на підвищення гарантій незалежності судів і арбітражних керуючих. Кращі практики роботи в самих проблемних етапах процедури вже напрацьовані”, – сказав він.

Разом з тим, О. Цимерман позитивно оцінює закріплення інституту банкрутства фізичних осіб у проекті Кодексу з питань банкрутства.

«Потрібно давати дорогу законодавчим нововведенням, не забуваючи про пакет соціальних гарантій. Повноцінне відновлення кредитування фізичних осіб додасть необхідного кисню середньому класу», – вважає юрист.

Зі свого боку, партнер юридичної фірми «Астерс» Андрій Пожидаєв відзначає актуальність захисту прав кредитора з урахуванням правової природи і мети процедур відновлення платоспроможності та банкрутства боржника.

«Високий рівень невиконання боргових зобов’язань в Україні та кризові явища у фінансово-кредитній системі обумовлюють той факт, що кількість справ про банкрутство займає значну частину серед розглянутих судами господарських спорів. Більш того, у багатьох випадках саме у процедурі банкрутства недобросовісні боржники бачать можливість уникнути (в повній мірі або частково) відповідальності перед кредитором, використовуючи для цього деякі неоднозначні положення чинного законодавства, що регламентує відновлення платоспроможності боржника», – сказав він агентству.

Юрист зазначив, що на даний час у цій сфері відбувається ряд законодавчих змін, до найбільш значущих з яких можна, зокрема, віднести Кодекс про процедури банкрутства, проект якого містить положення, спрямовані на обмеження можливостей порушень прав кредитора.

«Такі зміни, безумовно, матимуть позитивний вплив та будуть сприяти ефективності захисту прав кредиторів. У той же час проект Кодексу про банкрутство в існуючій редакції залишає відкритими основні питання, що виникають при захисті кредиторами своїх прав, і потребує відповідного доопрацювання», – вважає експерт.

Разом з тим, згідно з оцінкою А.Пожидаєва, встановлені новою редакцією Господарського процесуального кодексу України вимоги до форми і змісту письмових заяв, а також визначення термінів їх подачі і наслідків недотримання таких термінів значною мірою полегшать і прискорять розгляд великої кількості заяв і клопотань, поданих учасниками справи про банкрутство.

«Велика кількість змін процедури розгляду справ господарськими судами потребує і певних змін у законодавстві, що регламентує процедуру банкрутства», – сказав він.

Партнер «Астерс» прогнозує збільшення кількості судових процесів про банкрутство.

«З огляду на те, що проект Кодексу про процедури банкрутства передбачає можливість відкривати судове провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора тільки при наявності боргу, визнаного боржником, є підстави вважати, що кількісний показник відповідних судових процесів значно зросте. Такі норми фактично будуть надавати недобросовісним боржникам більше можливості увійти у процедуру банкрутства за допомогою штучно створених боргів», – сказав він, чекаючи також на збільшення кількості справ про банкрутство із запровадженням процедури банкрутства фізичних осіб.