У 2015 році було запущено проект «Ефективність діяльності дисциплінарних органів у системі судоустрою». Надалі реалізації ініціативи сприяв Проект Європейського Союзу «Підтримка реформ у сфері юстиції України», в тому числі із залученням міжнародних експертів.

Встановити конкретні терміни пропонувалося в регламентах Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (раніше розглядала дисциплінарні провадження щодо суддів першої та апеляційної інстанцій) і Вищої ради юстиції (яка розглядала матеріали щодо суддів касаційних судів і Верховного Суду України). Частково зміни до регламентів вносилися.

Надалі, в ході реалізації судової реформи, повноваження дисциплінарного провадження повністю перейшли до Вищої ради правосуддя (ВРП), а порядок здійснення дисциплінарного провадження мав бути визначений Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

При прийнятті 21 грудня 2016 року Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині 4 статті 42 вдалося закріпити, що дисциплінарне провадження здійснюється в розумні терміни (які визначаються цим Законом та Регламентом ВРП). Але у кожного він свій. Скаржник бажає негайного покарання суддів у конкретному випадку, судді – якнайшвидшого очищення свого доброго імені, а ось ВРП, ймовірно, розумність строків обчислює, виходячи зі свого завантаження.

Як то кажуть, поживемо – побачимо, наскільки розумними будуть терміни розгляду ВРП дисциплінарних проваджень щодо суддів, коментує Ян Ахрамович, старший юрист Evris, спеціально для «Юридичної практики».

«Чи можна стверджувати, що зазначена ​​в статті 49 Закону межа розгляду дисциплінарної справи у 90 днів з дня її відкриття достатньо визначає терміни розгляду скарги? Однозначно ні. Термін розгляду справи обчислюється лише з моменту її відкриття, і до нього не входить стадія «відкриття дисциплінарної справи». Затягування етапу відкриття справи на практиці призводить до абсолютної невизначеності в загальних строках розгляду справи і може спричинити непоправні наслідки, адже не можна забувати про те, що існують граничні терміни, із закінченням яких суддя не може бути притягнутий до відповідальності, як і не може бути реабілітований. Саме тому недостатнє, формальне регулювання у статті 42 Закону загальних строків здійснення дисциплінарного провадження ставить під загрозу ефективність всього інституту дисциплінарного провадження стосовно суддів, а також не є логічним продовженням принципу визначеності строків провадження, закладеного у статті 49 Закону».