Енергетична стратегія України до 2035 р.: оцінка та перспектива якісних змін

Кабінетом Міністрів України 18.08.2017 р. було прийнято Розпорядження №605-р «Про схвалення Енергетичної стратегії України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність». Даний оновлений документ був дуже необхідним та очікуваним, а тому – надзвичайно обговорюваним у відповідних колах як політичної, так і юридичної, і бізнес-спільнот. Документ, що визначає головні стратегічні цілі держави в енергетиці, є одним із наріжних каменів у чіткому встановленні державних пріоритетів в енергетичній політиці загалом. Енергетична галузь вже давно потребує інтенсивного реформування і, якщо говорити у порівнянні із попередніми енергетичними стратегіями України, є доволі прогресивною та намічає ряд позитивних змін.

Сама Енергетична стратегія України до 2035 р. (далі – ЕСУ) передбачає три етапи її реалізації:

  1. Реформування енергетичного сектору (до 2020 р.);
  2. Оптимізація та інноваційний розвиток інфраструктури (до 2025 р.);
  3. Забезпечення сталого розвитку (до 2035 р.).

Основними заявленими цілями ЕСУ були: лібералізація ринків, встановлення ефективного регулювання і, як наслідок, залучення інвесторів у енергетичний сектор економіки.

Що ж ми отримали насправді? Ряд невідповідностей у самих стратегічних плануваннях, наприклад, одночасно заявлено про «прагнення залишатися одним із найбільших в континентальній Європі виробником вуглеводнів», «нарощення видобутку вуглеводнів» та «зменшення частки викопного палива в енергетичному балансі країни».

Також ЕСУ робить акцент на розвитку децентралізованої відновлюваної енергетики (наприклад, фотоелектричні системи та сонячні колектори на дахах житлових будинків тощо). Проте для того, щоб здобувати енергетичну незалежність та розвиток галузі, замало розвивати малі енергетичні об’єкти, оскільки вони не забезпечать достатню потужність та потреби в енергетиці, а також її стабільність, тим більше в короткостроковій перспективі. Робити ставку на такого роду децентралізацію варто на третьому етапі реалізації ЕСУ, коли основоположні та базові потреби вже є глобально реалізованими та задоволеними.

Не зовсім логічним є визначення в якості стратегічного завдання підготовки енергетичної системи України до масштабного оновлення потужностей аж після 2025 р. Необхідність та завдання із залучення інвестицій, розвиток у сферах відновлюваних джерел енергетики (ВДЕ) та інших напрямках уже зараз потребує значних модернізацій: залучення інвесторів, збільшення частку ВДЕ, стимулювання сектору одночасно із його модернізацією, а не після.

Окрім того, ЕСУ після 2025 р. передбачає значне збільшення ВДЕ (до 25%) від загального первинного постачання енергії, а ось шляхом чого повинні відбутися такі зміни, «залишається за лаштунками». На ділі після 2025 р. інтерес потенційних інвесторів до альтернативної енергетики може, навпаки, знизитися. Такі зміни можливі й через поступове зменшення «зеленого» тарифу, непередбачуваність економіки та законодавчих перспектив, довгий строк окупності об’єктів ВДЕ (особливо у вітровій енергетиці) – з урахуванням припинення дії «зеленого» тарифу після 2030 р., активного обговорення відміни «зеленого» тарифу та переходу на систему аукціонів у найближчому майбутньому. Фактично пік зацікавленості існує, і перспектива його збільшення після 2025 р. стоїть під питанням.

Якщо аналізувати плани та напрями діяльності, описані в Енергетичній стратегії України до 2035 р., то вона демонструє наявну антисистемність при здійсненні середньо- та довготермінового планування. Документом передбачені дуже узагальнені та короткі бачення діяльності держави в енергетичному секторі після 2020 р., хоча саме розуміння та визначення того, як розвивати інфраструктуру, а потім забезпечувати її стабільну роботу після модернізації та розвитку, повинні бути головними розділами.

З іншого боку, ЕСУ фіксує багато позитивних напрямків у діяльності держави щодо змін в енергетичному секторі. Попри всі заявлені збільшення та розширення відповідних потужностей сектору, Енергетична стратегія України передбачає значні заходи, спрямовані на охорону навколишнього природного середовища.

Серед таких заходів на загальнодержавному рівні передбачається створити основи для розбудови системи утилізації відходів паливно-енергетичного комплексу, а також стимулювати власників та потенційних споживачів до збільшення обсягів утилізації відходів. Багато уваги присвячено заходам для реалізації стратегічних цілей у сфері охорони довкілля, скорочення викидів від великих спалювальних установок, парникових газів та шляхів їх досягнення.

Ще одним важливим досягненням енергетичної стратегії є визначення важливості та підкреслення необхідності нарощування енергоефективності. Перевага надається реалізаціям програм енергоефективності, впровадженню нових стандартів, стимулюванню енергозбереження тощо, тобто фактичному зниженню споживання ресурсів та переходу на ощадливе ведення господарювання по відношенню до довкілля.

Вказані вище зміни та напрями діяльності передбачені в основному в декларативному вигляді. Будемо сподіватися, що в майбутньому будуть прийняті відповідні детальні плани, заходи та нормативно-правові акти, які конкретизують заявлені вектори.

Є і позитивні результати дії ЕСУ, наприклад, прийняття заявлених в енергетичній стратегії нормативно-правових документів. Так, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на виконання Закону України «Про ринок електричної енергії» вже затвердила частину вторинного законодавства:

  • Кодекс системи передачі;
  • Кодекс систем розподілу;
  • Кодекс комерційного обліку електричної енергії;
  • Правила ринку;
  • Правила ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку;
  • Правила роздрібного ринку електричної енергії.

Також прийнято зміни до примірного Договору купівлі-продажу електричної енергії (так званий «PPA»), що був необхідним документом для залучення потенційних інвестицій у галузь. При цьому загалом спостерігається пожвавлення енергетичного сектору та його розвиток.

Чи буде Енергетична стратегія України на період до 2035 р. ефективною в довгій перспективі, покаже тільки час, проте наявність змін та розвиток – вже позитивний крок уперед.