В ексклюзивному коментарі для інформаційного порталу «Банкрутство & Ліквідація» старший юрист ЮФ Evris Сергій Донков дав свою оцінку проекту Кодексу з процедур банкрутства:

Конкурсне право є окремою юридичною галуззю, яка реформується у вітчизняному законодавстві з 1999 року. Закон «Про банкрутство», що діяв на той час, мав на меті регулювання кінцевого етапу примусового стягнення з неплатоспроможних боржників за рахунок реалізації їх майна з подальшою ліквідацією. Внаслідок набуття чинності вказаним законом в редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з 2000 року почався новий етап сфери неспроможності, яка виділяється сьогодні в окрему правову та економічну галузь. Саме удосконалення та розвиток галузі неспроможності, що містить норми як приватного, так і публічного права, регулюючи погашення вимог  як комерційних кредиторів, так і заборгованість перед бюджетом та соціальними фондами, спричинили створення нового галузевого кодексу.

За обсягом регулювання соціальних та ринкових відносин навіть проект Кодексу ще дуже недосконалий та потребує доопрацювання. Імплементація в правову систему України інституту банкрутства фізичних осіб – це «terra incognita» у нашому правовому полі. Але з чогось треба починати. До сьогоднішнього дня суб’єктами процедур банкрутства є юридичні особи та фізичні особи – підприємці. Але кризові явища в фінансово-кредитній системі, спричинені масовою ліквідацією банків, знеціненням вітчизняної валюти та активів населення, створили новий соціальний прошарок – збанкрутілих громадян, які не в змозі розрахуватись за зобов’язаннями перед банками навіть за рахунок власного майна.

На жаль, проект Кодексу недостатньо повно регулює діяльність арбітражних керуючих, особливо в частині їх призначення при відкритті провадження у справі про банкрутство. Додаткового правового регулювання потребують питання механізму оплати витрат на здійснення судових процедур, зокрема оплати роботи та винагороди арбітражним керуючим. Ці питання заслуговують окремого розділу, або навіть книги у проекті Кодексу.

Вирішити всі проблемні питання одним нормативним актом неможливо. Тим більше, що проект Кодексу є соціальним компромісом та враховує пропозиції, що містяться у семи аналогічних законопроектах. У змінах законодавства про банкрутство на свою користь зацікавлено багато учасників ринку. Основне, що відрізняє даний законопроект від попередньої, діючої на сьогодні, редакції Закону «Про відновлення…» – є явне зміщення акценту у бік захисту інтересів кредиторів. Я особисто вважаю діючий нині закон дуже лояльним до боржників, які отримують з моменту введення мораторію на погашення вимог конкурсних кредиторів до моменту створення комітету кредиторів майже річний період для виведення грошової маси через поточну діяльність.

Як писав Джунь В. В.: «Україна в нинішніх ринкових умовах не може собі дозволити продебіторську модель законодавства про банкрутство». Головною метою конкурсного процесу в першу чергу є погашення вимог кредиторів.

Основні меседжі Проекту Кодексу, які вважаю однозначно позитивними:

1) спрощення ініціювання процедур банкрутства як для кредиторів, так і для боржника;

2) удосконалення механізмів позасудового врегулювання, зокрема, досудової санації;

3) створення умов для скорочення тривалості судових процедур, зокрема: скорочення кількості судових рішень, що підлягають оскарженню, об’єднання мирової угоди та санації в єдину процедуру;

4) покращення умов участі у процедурах банкрутства забезпечених кредиторів, а саме: надання забезпеченим кредиторам право ініціювати справу про банкрутство;

5) удосконалення положень закону, що стосуються продажу активів боржника, продаж майна банкрутів планується здійснювати виключно на електронному аукціоні через єдину систему.

Головні вади Проекту Кодексу, які, на мій погляд, потрібно доопрацювати:

  1. Недосконалість та застосування застарілої термінології. Взагалі, якщо створюється нова правова галузь – конкурсний процес – потрібно застосовувати спеціальну галузеву термінологію, яка, зокрема, міститься в трудах учених та практиків конкурсного права: Джуня В. В., Бірюкова О. М., Полякова Б. М., Пригузи П. Д. Навіть термін «арбітражний керуючий» давно застарів. У нас вже немає «арбітражного» процесу та системи арбітражних судів. В юридичній науці та в законодавствах інших країн застосовуються терміни «конкурсний керуючий», «зовнішній керуючий» або «антикризовий керуючий».
  2. Можливість касаційного оскарження ухвали про відкриття справи про банкрутство. При відкритті справи про банкрутство господарський суд не розглядає питання про право кредитора на грошові вимоги, він перевіряє формальне підтвердження безспірності боргу та його відповідність критеріям для порушення справи.

Сама можливість скасування ухвали про відкриття справи ставить під сумнів всі інші процедури банкрутства.

  1. Ускладнення скликання та прийняття рішень на перших зборах кредиторів. За проектом Кодексу Збори кредиторів можуть скликатись тричі з метою визначення кворуму присутності для прийняття рішень. Це ускладнить роботу арбітражних керуючих та збільшить час та витрати на процедури.
  2. Недостатність регулювання механізмів обов’язкової оплати витрат на забезпечення судових процедур та роботи арбітражних керуючих. Про це вже багато писали, можливо, у майбутньому будуть враховані пропозиції арбітражних керуючих. Їх робота  – висококваліфікована і має оплачуватися достатньо, прозоро, не порушуючи інтересів ані кредиторів, ані боржників.
  3. Залишилось неврегульованим питання СРО: допущення множинності організацій, відсутність обов’язкового членства, недостатність функцій та повноважень.