Серед  новел останніх редакцій Цивільного та Господарського процесуальних кодексів України, а також Кодексу адміністративного судочинства України привертає увагу незнайомий для більшості вітчизняних судів, але не новий для судів країн західного світу, інститут врегулювання спору за участю судді. Про цей інститут вже багато написано, але на сьогоднішній день практика його застосування ще дуже незначна.

Цей інститут відрізняється від класичної медіації обов’язковою участю судді, який не вникає в доказову базу сторін, а лише оцінює правовідносини з точки зору судової практики й дає відповідні рекомендації. Крім того, встановлено чіткі терміни, відведені на таке врегулювання.

Процедура врегулювання спору за участю судді в усіх трьох вищевказаних кодексах в загальному ідентична. Так, врегулювання спору за участю судді здійснюється тільки за згодою сторін і до початку розгляду справи по суті. Про проведення процедури врегулювання спору за участю судді суд виносить ухвалу, якою також зупиняє провадження у справі на строк до тридцяти днів. Врегулювання спору за участю судді здійснюється суддею одноособово, незалежно від того, в якому складі розглядається справа; але в разі відновлення судового провадження з метою продовження розгляду справи по суті справа підлягає передачі іншому судді. Проведення врегулювання спору за участю судді може здійснюватися у формі як спільних, так і закритих нарад. Суддя при цьому з’ясовує підстави і предмет позову, підстави заперечень відповідача, звертає увагу сторін на судову практику в аналогічних спорах, самостійно пропонує або ж надає сторонам можливість запропонувати варіанти мирного врегулювання спору. Під час проведення врегулювання спору за участю судді протокол наради не ведеться, а фіксування технічними засобами не здійснюється.

Цікаво, що під час проведення врегулювання спору суддя не має права надавати сторонам юридичних консультацій або рекомендацій, а також здійснювати оцінку доказів у справі.

Як відомо, в Конституції України, а також в процесуальних кодексах міститься норма, згідно з якою представництво особи в суді здійснюється виключно адвокатом. При цьому, у відповідних розділах існуючих редакцій процесуальних кодексів відсутня вимога про представлення інтересів сторін у процедурі врегулювання спорів за участю судді виключно адвокатом.

Для відповіді на питання, чи обов’язкова участь адвоката в процедуру врегулювання спорів разом із суддею, слід розібратися, чи можна назвати цю процедуру судовим розглядом або представництвом особи в суді.

Формально вся процедура здійснюється в суді за участю судді і регулюється процесуальним кодексом.

Але з іншого боку, в існуючих кодексах відсутнє будь-яке вказівку на те, що процедура врегулювання спору за участю судді являє собою частину судового розгляду. Більш того, як вище згадувалося, на час спілкування сторін і судді з метою мирного врегулювання спору виробництво в справі припиняється. Зрештою, в кодексах відсутня чітка норма про те, як слід завершувати процедуру мирного врегулювання спору: це може бути відкликання позову, визнання позову або затвердження мирової угоди; але кожен з варіантів може бути здійснений лише після відновлення провадження у справі.

Таким чином, вважаємо, що врегулювання спору за участю судді не є частиною судового розгляду, тому участь адвокатів як представників сторін в цій процедурі необов’язково.

Позитив імплементації такого інституту в вітчизняне процесуальне законодавство складно не оцінити. Звичайно, в руках несумлінного відповідача це може стати ще одним способом зловживання своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи та винесення рішення по суті. Але щире сподіваємося, що цей гібридний інструмент, що поєднує в собі позасудову медіацію та елементи судового провадження, допоможе прискорити вирішення судових спорів у першій інстанції, відповідно зменшити кількість апеляційних та касаційних скарг, і таким чином розвантажити суди від судових процесів. Для тих же учасників судових розглядів, які дійсно шукають рішення конфлікту, а не затягування процесу або вимотування опонента, даний інститут дозволить зберегти, крім часу, ще нерви й фінансові ресурси.

Любомир Мужик, старший юрист практики вирішення спорів, спеціально для «Юрліга».